Аби Тільки
Я розкидаю зло, наче попіл,
А ти благаєш: "Досить!",
Ось так втрачаємо кохання,
Набуваємо непотрібний досвід –
Цікаві досліди над власними мозком.
Собі здаюся крутим,
Тобі здаюся відморозком.
З тобою, як у бою,
Вирішив бити першим.
Тепер знаю, що був неправий,
Але кому від того легше?..
Болючі спогади, як гади,
Їх не вирвеш із корінням,
Однак порізи на серці
Сприяють прозрінню...
Приспів:
Я гонор свій заховаю глибоко,
Сиджу на лаві, чекаю вибуху,
Готовий зносити недоліки і вибрики,
З тобою бути аби тільки, аби тільки...
І раптом зрозумів,
Що моє життя без тебе марне.
Воно не має принад,
Втрачає всі яскраві фарби,
Дав би собі по пиці боляче
За ті всі твої образи,
За неуважність свою, за злість,
За необережні фрази.
Жодного разу не зміг себе
Призупинити вчасно,
Постійно щось тупо дратувало,
Заносило занадто часто.
Тепер лишився один –
Блазень, бовдур, дурень...
Ну і навіщо це мені?..
Про що я думав?..
Приспів
Життя нас пообтерло,
Побило, підправило,
Пояснило свої закони,
Встановило дещо абсурдні правила,
Трошки побавило, трошки потішило,
Колись ми були такими,
Тепер стали зовсім іншими,
Ну, аби не гіршими! Ти, знай,
Усе й не так вже погано,
Колись минуться образи,
Загояться болючі рани.
Я стану кращим, я захищатиму
Тебе від нещасть і невдач,
Ти тільки повір,
Ти тільки пробач!..
Приспів
Похожие новости.
Втрата
Хто є я? Хто мені скаже? Як відмовлятись від брехні? Ти і я не будем схожі, Бо в мене на мозку подряпини Коли скінчаться ці страхи, І зникне голос в голові? І серце перестане битись, Неначе хоче
Вулиця Натал
А до твого серця моє тулиться, Наче до причалу кораблі. Іменем твоїм назвав я вулицю, Іменем прекрасним - Наталі. Не зустрітити там розлуку-блудницю, не живуть там смутки і жалі. я назвав свого кохання вулицю Іменем прекрасним -
Крещатик
1. Расцвели каштаны в Киеве весной, И прическа расцвела моя на воле. Я родился на Шулявке, на блатной, А первый срок менты мне шили на Подоле. Мне покойный дед когда-то говорил: "Почекай, сынок, вот точно
Фальшива Ніч
Горить на майданах пітьма Це не так вже і погано для нас Ніби тінь що поруч йде Йде зі мною в ніч вона, вона. Отруту я вип’ю до дна Хо-го-гой Хоч я знаю що відьма вона
Туман Яром
Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно, Тільки видно дуба зеленого. Під тим дубом криниця стояла, В тій криниці дівча воду брала. Та й впустила золоте відерце, Засмутила козакові серце. А хто ж мені відерце