Поплач Мені, Річко… (Зрада Князя Володимира)

Поплач мені, Річко...
Розкажи про дні часів прадавніх.
Те, що бачила за давніх-давен,
Пошепки перекажи у краплях.

Хвилями неси у небуття
Відголоси битв,
Де брат меча підняв на брата.
Течії журчанням голоси:
"Зрада!"

Хто зганьбив ім’я своїх Дідів?!
Хто занапастив Прадавню Віру?!
Хто віддав у лапи ворогів
Слов’янську землю?!
"Володимир!"

"Жалюгідний нащадок Великого
Князя Святослава син нікчемний -
Братовбивця й зрадник Віри,
"святим" за зраду наречений."

На священній землі
Будував хто церкви?
"Тряслося від жаху тоді це стадо,
Коли прибивав свого щита
Князь Святослав на Воротах Царграда!"

Похожие новости.

Квітка Першоцвіту

Юнiсть моя - твої вуглини очi. А молодiсть - це буревiйнi ночi, Твереза мудрiсть ранкiв, велич днiв, Й хорал пташинний в шатрах тополiв. Приспiв: П'ємо нектар - Кохання трунок дивний, Настояний на Сонячнiм промiннi, А почалось п’янке Шалене лiто З твого

Осень Золотая

Осень, моё родное время года Осень, красно-жёлтая природа Осень, оранжевый закат, уходит лето Осень, короче в день тратим больше света Осень, отсутствие жары на пляже Осень, купаться в Ялте, море очень даже Осень, в Крыму под

Хто Сказав

Забуваю я, що сказати хотіла Не знаходжу слів замолити провину Через сотню швів відчувається тіло Через стільки днів я вернутись повинна Я втекти не можу І впізнати також Я встигаю з ночі Забувати землю Я б втекла напевно Та

Кострома

Припев: Кострома городок, невелики дома, Улиц старинных тесьма. Свет над рекою, Кострома городок, невелики дома, Улиц старинных тесьма... Кострома, здесь девчушка скучает одна. Стала мне в жизни она званной сестрой. Если грусть, если в поезде позднем трясусь Вспомню

Салют Народної Гордост

Салют народної гордості наш Розсипав на землю важкую долю. ...ось уламки нашої долі... Час настає плити ворожою кров’ю. Змішення рас до смерті веде За руку твою крізь вічність і грози. Ось уламки вашої долі... В очах й