Поплач Мені, Річко… (Зрада Князя Володимира)

Поплач мені, Річко...
Розкажи про дні часів прадавніх.
Те, що бачила за давніх-давен,
Пошепки перекажи у краплях.

Хвилями неси у небуття
Відголоси битв,
Де брат меча підняв на брата.
Течії журчанням голоси:
"Зрада!"

Хто зганьбив ім’я своїх Дідів?!
Хто занапастив Прадавню Віру?!
Хто віддав у лапи ворогів
Слов’янську землю?!
"Володимир!"

"Жалюгідний нащадок Великого
Князя Святослава син нікчемний -
Братовбивця й зрадник Віри,
"святим" за зраду наречений."

На священній землі
Будував хто церкви?
"Тряслося від жаху тоді це стадо,
Коли прибивав свого щита
Князь Святослав на Воротах Царграда!"

Похожие новости.

Щось Нове

Щодня раніше прокидався я Разом зі мною прокидалася дипресія Я жив тим днем, в якому я жив Якби помер, нічого б за собою й не лишив Мій час летить не так, як в інших.

Измена

1. Не знаю, как и быть. Простить или убить? Точить ли мне кинжал дамасской стали? Застал свою жену в постели не одну, С дружком моим они в обнимку спали. Застал свою жену в постели

Bulls In The Bronx

Do you know I count your heartbeats before you sleep? I bite my fingernails to bone. And then I crawl back under the stairwell To a place I call my home. I really hope you

Старый Конь

Целовались парочки на лавочках, мимо них, Королева улицы, ты шла в очках дымчатых. Водопад золотой лился с плеч, Унося с собой слух и речь. Выпустил стрелу свою чудесную Купидон, Пел в душе моей чуть-чуть надтреснуто баритон. И слегка кругом шла

Стихія

І Часу немає, не вистачає повітря, відкрий вікно Треба тікати, наздоганяти час, та йому все одно Серце палає, не відчуває, коли вогонь горить Тебе любити, у тобі згоріти, пірнути хоча б на мить ІІ Багато питань,