Execute

It appears that we have reached the Edge, that zenith where stimuli and comatose collide.
Forty years ago, THE MAN proclaimed the Age of the Gross to be upon us, and even though THE
MAN was destroying our heritage and insulting our intelligence,
that era has become very real.
We labor for pleasure and abhor the guilt of pressure.
My generation will go down as the architects of contemporary disgust.
Some have fought and died.
Others have allowed the strong to be butchered for a price they themselves don't care about
and will never understand.
I myself am beleaguered by the selfish face of a kind of man that is NOT MANKIND.
Distrust in information.
Fundamentalism of opinion.
Catastrophic boredom, and a fanatical devotion to that which DOES NOT MATTER.
Where is your glory now, people?
Where are your gods and politicians?
Where is your shame and salvation?
You Rage For No Reason Because You Have No Reason.

WHAT HAVE YOU EVER FOUGHT FOR?
WHAT HAVE YOU EVER BLED FOR?
THE FACE OF THE EARTH IS SCARRED WITH THE WALKING DEAD.
THE AGE OF THE GROSS IS A LIVING VIRUS.
THIS IS THE FUTURE YOU HAVE CREATED.
THIS IS THE WORLD YOU HAVE SET ABLAZE.
ALL YOUR LIES ARE COMING TRUE.
ALL FREEDOM IS LOST.
ALL HOPE IS GONE.

Похожие новости.

Я твоя медленная звезда В глубине далёкого моря того что влечёт Я твоё грустное солнце c букетиком фиалок под дождём Я имя твоё произнесённое жестом беспризорного ветра На берегах тишины Я твоя медленная

I Настав час тяжкий, щоб не бути сірою масою. Світ робить усе, щоб тебе вразити. І тільки ти вирішуєш, бо життя, Варте щоб у ньому було волі почуття. Немає меж для пізнання самого себе, Також немає

As I watch you flickering slowly In the shadows, nothing to hold It's as if I don't recall our time before And would it be so wrong Not to remember? There are times I look

Магора гора... Йшла небом хмара Чорна як мара Та й раптом стала Гору знайшла. На гору сіла, На гору впала Дощем полила Все залила. Буки й смереки Стиха гойдались, Дримбав у дримбу, Сивий Мольфар, Наче у казці, Рано уранці, Залив долину Білий туман. Магора гора... Магора гора Внизу дорога, А

Україно моя - Бiль у серцi пекучий i вiчний. Пригадав я твої У вiнку весняному сади, Журнiсть верб над ставком, За селом яворiв срiбнi свiчi I стежки, по яких я колись У дитинствi ходив. Приспiв: Рiдний краю, пробач, Що тебе