Світлом Алгіз

Світлом алгіз на рани мої
Впала солона сльоза України,
Зціли мене мати бальзамом своїм,
Зціли наше серце, і волю, і сили!
Ще посміхнуться слов’янські боги,
Ще затанцюють у колі вони.
Зціли мене мати бальзамом своїм -
Світлом алгіз на рани мої!

Поклик країни, Всесвіту поклик,
Поклик білої раси
Разом сплітаються в одне,
Відповісти образам!
Співи мечів світлом алгіз
Піднімуть дух білої раси.
Кличе у вирій Чумацький шлях,
...померти, щоб відродитись...
...світлом алгіз...

Світанки Тараса, запалені нами,
Підведені очі до неба за нами,
Доля за нами ніколи не плаче,
Бо смерть нам життя дарує неначе...
...світло палаюче крізь наші долоні!
Брате, з тобою в нас мати єдина!
Ціною відчаю і сліз
Не мусить стати Україна!

Похожие новости.

Oh the evening train is rolling All along the [homeward] way All my hopes are over the horizon All my dreams have gone [astray/away/in vain] . . . The hillside darkly [shaded/shading] . . .

Ой, поперед мене гори сині, Я шукаю бога так високо, Лиш би не спуститися на землю, Лиш би не змарніло моє око. А позаду пройдена дорога, А попер мене гори сині. Хочеться напитися без краю, Залишити все,

Неподалік від Львова є село - Кротошин називається воно. Живуть у ньому люди - трударі, Працюють від зорі і до зорі. І народився я у цім селі, Де рідна кожна стежечка мені. Де милі серцю і

Уже листочки обсипає добре літо, Уже нахмарились погідні небеса, А я не знаю, що робить, куди подітись, Для кого жить, коли лишився в хаті сам. Приспів: Буйний вітре-козаче! Ти кмітливий на вдачу. Не гуляй в чистім полі, А

Пущені пруживим, тугим луком, В чорну пітьму дзвінко полетіли Ковані огнистим локі стріли, Чорну ніч розколивали звуком. Горда дума на чолі блідому: Десь судьба захована в безмежжі! Блиск вогню цілує горді вежі, Блиск вогню на овалі шолому. Непобідна