Верблюди

Один верблюд сказав колезі верблюду:
- Хау ду ю ду! Хау ду ю ду-ду-ду!
Як ся подобає пустеля вам оця?
Куди не глянь - ні краю, ні кінця!
- Я з вами згоден, - була відповідь, - О, йєс!
Пустеля - фест! Бо гріє, мов той п’єц.
А ще до того - ні машин, ані людей.
Живем о’кей, кайфуєм еврі дей!

Якось зустрілась верблюдиця верблюдам:
- Бонжур, месьє! - О, бонжур, мадам!
Не сподівались, що любов знайдем свою.
Аморе міо! Енд ай лав ю!
Та відповіла їм двогорба та мадам:
- Шерше ля фам! Я зовсім вас не знам!
Не для кохання я потрапила сюди,
А щоб знайти хоча б відро води!

- То що за натяки, пробачте, не для вас.
Води запас, що в горбах є у нас. Ми пас!
Хто хоче пити, той не лізе до пустелі.
- А я якжеш? - Оревуар, мадмуазель.
Вона благала їх: - Спасіть, чоловіки,
Без гаш два о пропаду навіки.
І справді здохла коло них на третій день,
Гуд бай, любов, овфідерзейн.

І кожен з хлопців зо хвилину помовчав
пробурчав: - Бамбіно, чао-чао-чао.
І гет почапали оті тварини дві,
така любов і селяви.
Така любов, бо то є селяві.

Похожие новости.

Говорят, одежду шьет, занимимается стряпнёй какой-то. Решила вдруг зайти ко мне. С чего это? В двенадцать, считай ночью, объявилась вдруг. Что ж она хочет? Ну пусть только заикнется об этих двух. Рот свой откроет

Свій час на все в природі є - Ось сонце сходить, ось встає. Є час на зустріч, на розлуку, На зорі, на дітей, на внуків. Свій час... Наш час між зорями пройшов, Він нас у Всесвіті

I was walking down the High Street When I heard footsteps behind me And there was a little old man (Hello) In scarlet and grey, shuffling away (laughter) Well he trotted back to my

Тридцять другий - тридцять третій роки Роки у смерті - роки без їди Від голоду люди у муках вмирали Рідні батьки дітей поїдали Всі запаси їжі та зерна Влада забрала - сховала вона Зерно у підвалах

Ночь темна спит земля в небе звезда Твоим я именем ее назвал Дни,как дым, я -один, Прошлых лет воспоминания во мне живут Сколько лет прошло с тех пор Догорел любви