Верблюди

Один верблюд сказав колезі верблюду:
- Хау ду ю ду! Хау ду ю ду-ду-ду!
Як ся подобає пустеля вам оця?
Куди не глянь - ні краю, ні кінця!
- Я з вами згоден, - була відповідь, - О, йєс!
Пустеля - фест! Бо гріє, мов той п’єц.
А ще до того - ні машин, ані людей.
Живем о’кей, кайфуєм еврі дей!

Якось зустрілась верблюдиця верблюдам:
- Бонжур, месьє! - О, бонжур, мадам!
Не сподівались, що любов знайдем свою.
Аморе міо! Енд ай лав ю!
Та відповіла їм двогорба та мадам:
- Шерше ля фам! Я зовсім вас не знам!
Не для кохання я потрапила сюди,
А щоб знайти хоча б відро води!

- То що за натяки, пробачте, не для вас.
Води запас, що в горбах є у нас. Ми пас!
Хто хоче пити, той не лізе до пустелі.
- А я якжеш? - Оревуар, мадмуазель.
Вона благала їх: - Спасіть, чоловіки,
Без гаш два о пропаду навіки.
І справді здохла коло них на третій день,
Гуд бай, любов, овфідерзейн.

І кожен з хлопців зо хвилину помовчав
пробурчав: - Бамбіно, чао-чао-чао.
І гет почапали оті тварини дві,
така любов і селяви.
Така любов, бо то є селяві.

Похожие новости.

Я вырос в ленинградскую блокаду, Но я тогда не пил и не гулял, Я видел, как горят огнем Бадаевские склады, В очередях за хлебушком стоял. Граждане смелые, а что ж тогда вы делали, Когда наш

Забываю Чехова, Езжу не по правилам, В кухню с "беломориной" за ночь раз по пять. Крыша-то уехала, Адрес не оставила, И теперь не знаю я, где её искать. Подворотни по лбу бить Будут меня, грешного, Ночью "необобранный" бегаю,

Меня часто спрашивают, не воевал ли я, не плавал ли, не летал ли, и т.д. Нет. Я просто пишу от первого лица, всегда говорю я, и, вероятно, это вводит в

На твоїх джинсах американський прапор На твоїй майці – канадське кленове листя У твоїх очах видно тільки одне питання: Хто менi скаже – чому я тут народився? Не твоя вина - що ти батька

Кому... Глупая ну хочешь плачь Я буду за руку тебя держать Больно я-то знаю где На самом дне души, что не достать. Те кому мы не нужны Каждую ночь без стука в наши сны Так скажи мне