Верблюди

Один верблюд сказав колезі верблюду:
- Хау ду ю ду! Хау ду ю ду-ду-ду!
Як ся подобає пустеля вам оця?
Куди не глянь - ні краю, ні кінця!
- Я з вами згоден, - була відповідь, - О, йєс!
Пустеля - фест! Бо гріє, мов той п’єц.
А ще до того - ні машин, ані людей.
Живем о’кей, кайфуєм еврі дей!

Якось зустрілась верблюдиця верблюдам:
- Бонжур, месьє! - О, бонжур, мадам!
Не сподівались, що любов знайдем свою.
Аморе міо! Енд ай лав ю!
Та відповіла їм двогорба та мадам:
- Шерше ля фам! Я зовсім вас не знам!
Не для кохання я потрапила сюди,
А щоб знайти хоча б відро води!

- То що за натяки, пробачте, не для вас.
Води запас, що в горбах є у нас. Ми пас!
Хто хоче пити, той не лізе до пустелі.
- А я якжеш? - Оревуар, мадмуазель.
Вона благала їх: - Спасіть, чоловіки,
Без гаш два о пропаду навіки.
І справді здохла коло них на третій день,
Гуд бай, любов, овфідерзейн.

І кожен з хлопців зо хвилину помовчав
пробурчав: - Бамбіно, чао-чао-чао.
І гет почапали оті тварини дві,
така любов і селяви.
Така любов, бо то є селяві.

Похожие новости.

Поцелуешь на прощанье, Тихо скажешь: "до свиданья". Эти слёзы, руки те Ты не забывай. Улетаешь ну и ладно Вышло как-то всё нескладно, Не осталось ни минуты, Вот и всё, прощай. Почему же, отчего же Кто же нам с тобой

Мой пёс ходит выть на луну По серебряным тротуарам. Мой пёс знает песню одну, Что когда-то и я тебе пел. В этой песне нет слов, И хватает двух нот На сломанной гитаре, Чтобы спеть про любовь Что дышать

Chegou e me notou, Fingiu que eu n?o sou nada pra voc?. Meu cora??o pirou, meu corpo balan?ou, louco pra te ter Agora voc? vem me procurar Eu sei se t? querendo ? j? Me esnobou

Я изучил все ноты от и до, Но кто мне на вопрос ответит прямо? - Ведь начинают гаммы с ноты «до» И ею же заканчивают гаммы. Пляшут ноты врозь и

По зачарованій Десні пливуть віршовані рядочки, Такі веселі і сумні пливуть пісень її віночки. В них квіти мамині цвітуть і батька й синові дрібнички. Пливуть до Канева вони - думки з сімейної скарбнички. Приспів: Вона