Три Дн
З тобою на цю тему, тему, говорив не раз,
І знову проблемма виникає у стосунках
Моїх з тобою, неначе зими з весною.
Ти показала силу духу, але слухай
Це все що хотів, зясувати не зумів.
Тому я питаю: чи ти відчуваєш до мене
Те, що колись?
А що було, що було, що було колись?
А я не пам’ятаю і гадки не маю.
(х2)
День я без тебе на одинці.
Два – вже сумую без зупинки.
Три – вже не в змозі без тебе жити.
Ну а далі краще вмерти, ніж отак любити.
Все на тобі не зійдеться клином
Світ повірив – бути біллі(?)
Світ - заплутаний колючий дріт.
Проте, буває так трапляється
І все мабудь на краще
Та без тебе, не буду брехати,
З кожним днем мені все важче.
Думав я що все змінити ще вдасться,
Тільки я один не в змозі розбудити це щастя.
Сьогодні за годину через ночі половину(?)
Буде сезон – ми знову разом.
(х2)
День я без тебе на одинці.
Два – вже сумую без зупинки.
Три – вже не в змозі без тебе жити.
Ну а далі краще вмерти, ніж отак любити.
(х2)
День я без тебе на одинці.
Два – вже сумую без зупинки.
Три – вже не в змозі без тебе жити.
Ну а далі краще вмерти, ніж отак любити.
День я без тебе
Похожие новости.
Blame The Machines
I'm driving up the autobahn Losing my way as the night gets long The headlights shining in my face Scream out the danger of this place [Chorus:] And now there's no way home, this love
Te Digo Adi?s
Tal vez exista un lugar Un sitio oculto en la distancia Que la vida y su iron?a Donde descansara el amor que nadie usa y no hizo historia del que ya nadie hablar? Libera tu sonrisa una
Три Желанья
Море в синий берег плещет, Горизонт туманом крыт, Про загадочные вещи Мне то море говорит. И стою я утром ранним Над зеленою волной, У меня есть три желанья, Нету рыбки золотой. Три желанья, три желанья, У меня всего лишь
Жизнь В Сумерках
Я рождён на границе Меж Светом и Тьмой. Был распят за безумные игры с судьбой. Но нетленное тело лежит подо льдом, А душа полыхает огнём! Обескровленный Тьмой, Светом проклят навек. Падал камнем на дно, Птицей рвался наверх. Только
Мій Давній Голос
Палкий, нічим незаспокійний, ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні серця? Терпке похмілля свіжих ранків п’янить як і давнійш п’янило. Дивлюсь в блакитну призму склянки, де заламалось