Моє Село
Я часто згадую село, де ми жили:
Широку вулицю і мальви коло хати,
Тут битим шляхом йшли запряжені воли,
І я малим тоді хотів чумакувати.
Приспів:
Я тут проріс, як жовтий сонях, із землі,
Навчився мріяти, любити і співати.
Мене взяли на свої крила журавлі
І понесли над білим світом мандрувати.
Журавлі, синьоокі мої журавлята
Полетіли, подалися у світ за моря...
Журавлі, поверніться ж до рідної хати! -
Там на мене чекає свята українська земля.
В які краї б мене дорога не вела,
А я летів у мріях, наче пташка,
До мого рідного, забитого села,
До тих воріт, де зріє жовта кашка.
Приспів
Стою на вулиці - широкій, як колись,
Сердечний щем і сліз не в змозі вгамувати.
Моє село... мій Бог!.. Я в ньому заблудивсь,
І в прах розсипалась стара Бульбівська хата.
Приспів:
Я тут проріс, як жовтий сонях, із землі,
Навчився мріяти, любити і співати.
Мене взяли на свої крила журавлі
І понесли над білим світом мандрувати.
Журавлі, синьоокі мої журавлята,
Полетіли, подалися у світ за моря.
Журавлі, повертайтесь до рідної хати!
Зустрічай мене, матінко - рідна земля!
Похожие новости.
Gold
[Hook] So we made it to this [?] down the road And we picked up lots of chicks and pots of gold How I made it out with my soul [Verse 1] Ashtrays and cigarretes,
Misery
Well, I've walked this street Well, I've walked this street before And everyone's locked up their door 'Cause they heard me coming And I've been running From what I don't know if she's there Or if she's
Она Поверила В Сказку
Она поверила в сказку из облаков, Плывущих по небу. Ей было просто и ясно, что мир таков, Как он ей поведал. Зачем ненужные клятвы о том, что он Весь мир отдать за неё готов... Было небо
Вічні Сутінки
Задуті доменні печі У серці мокрий жмут павутиння Калюжі токсичної сечі Відбивають похмурі склепіння Труби, розірвані кригою Звисають іржавим лахміттям Скалічені штучним заплідненням Майбутні тисячоліття Неба обпечена шкіра Розквітла кривавими пухирями В безглузді людського виру Розтікались мазутнії плями Жорстке випромінення мрій Щастя з
Сверху Видно Всё (feat. TAHDEM Foundation)
Guf: Очень скоро укатят в депо все эти трамваи, Но пока мне говорят хватит - я продолжаю. Может я и перестал жестить, как тогда, Но где кончаются пути - начинаются провода. Да, меня это так
