Ностальгія (з Петром Чорним)

Знову ніч довга, холодна ніч.
Знову ти у моєму сні.
Було й нема, та все дарма.
Поміж нас тільки час,
Що як зима.

Віриш чи ні, я в далені не загину?
А сум що в твоїх очах - це не печаль...
Ностальгія!
І літаки у небуття не літають.
Аеропорт хтось закрив назавжди.

Саме та має твоє імя.
Поруч ти, та далеко я.
Про нас обох знає Бог,
Але час проти нас і ми не вдвох.

(х2)
Віриш чи ні, я в далені не загину?
А сум що в твоїх очах - це не печаль...
Ностальгія!
І літаки у небуття не літають.
Аеропорт хтось закрив назавжди.

Аеропорт хтось закрив назавжди.

Похожие новости.

Ненастоящая Любовь

Высотные дома стоят, ярко горят огни Песня моя – загадка, будто бы птица в небе летит Ночь, на меня смотри, сильный ветер внутри Стены домов я, как художник, наряжаю в

Две Дороги

В кpуговоpоте безликих улиц Я случайно тебя узнала Ты стоял со своей подpужкой Вы смеялись и болтали Лёгкий ветеp шалил беспечно Ты её по щеке погладил Сел в машину с ней и уехал Hе заметив моей

Гоголя

Тільки Бог розсипав зорі, А на хутір впала ніч. Хитрий чорт кудись поніс Срібний Місяць у долонях. Двоє друзів у ту пору Обійнявшись йшли в шинок. Й зупинились на дорозі Посовітуватись щоб! - Куме, трясьця його матір, Щось не

Глюк’оzа Nostra

Коза-ностра Глюкозы-девочки, все летим на стрелочки, Чур, не опаздывать, а потом рассказывать, Как этих мальчиков сделали на пальчиках. Пусто в карманчиках стало у обманщиков, Девочки-глюкозки Мальчиков всех под каблучок. Коза-ностра, Глюкоза-ностра. Коза-ностра, Глюкоза. Хвосты пистолетами, курс держать по ветру, И

Parce Que Souvent

J'suis bloqu? dans un r?ve On m'la mise ? l'envers Les pieds scotch? sur l'plafond quand j'l?ve la t?te je n'vois que l'sol Les ruelles pourpre de ma ville N'aspire qu'a faire des choses