Плач За Україною

Сходяться на небі зіроньки,
Місяць ясний солодко зітхає.
Помахом магічної руки
Ніч на все туману напускає.
Схлипує над стежкою верба,
Віється чужою стороною.
В лози повпліталася біда,
Пісня її сповнена журбою.

Приспів:
Там, де сонце сідає,
Де край неба палає,
Де живуть мої сестри
Й сива ненька моя,
Там земля солов’їна,
Там моя Україна
І за нею до скону
Буду плакати я.

Доленько нелюдяна моя,
Чом ти познущалась наді мною?
Нащо тихі вітоньки мої
Зросила болючою сльозою?
Нащо научила забувать
Шум дібров і плескіт хвиль дніпрових,
Рідний степ - квітучу благодать
Й лет пісень на крилах вечорових?

Приспів

Мабуть, так судилося мені:
Зсохнусь тут і неньки не побачу.
Може, через це я навесні
Більше всього схлипую і плачу?
Земле, хай нерідна ти мені,
Та поглянь, як я тягнусь до тебе.
Змилуйсь, розступися, як вві сні
І прийми, прийми мене до себе!

Приспів

Похожие новости.

Je Voudrais Tant Que Tu Comprenne

Je voudrais tant que tu comprennes Toi que je vais quitter ce soir Que l'on peut avoir de la peine Et sembler ne pas en avoir Le c?ur bless? Encore sourire Indiff?rent apparemment Aux derniers mots qu'il

Мы

Руки устали, А губы шептали: Уходишь и снова Не будет ни слова”. Дай мне немного Тепла на дорогу. Откуда - не знаю. Иду и не таю. Слова не скажешь. И мне не расскажешь, Куда ты уходишь. Я знаю - не сможешь.

Ты Ненормальный

Мне тебя подарила подруга тоска Чтобы я никогда больше с ней не рассталась Ты же солнце, но только всегда в облаках Ты же небо, но шелковой гладью на пяльцах Мне тебя подарила осенняя ночь Чтобы

Калина-малина

Калина-малина ні сладка, ні горка, Ой там заплакала солдатськая жонка. Вона заплакала, горко заридала, Любила й кохала, в солдати й отдала. Бути солдатом дуже непросто – Потрібно бути високого зросту, Щоб у формі нарядній іти на

Без Меня `1984

Знаю, милый, знаю, что с тобой. Потерял себя ты, потерял... Ты покинул берег свой родной, А к другому так и не пристал. Без меня тебе, любимый мой, Земля мала, как остров, Без меня тебе, любимый мой, Лететь