Плач За Україною
Сходяться на небі зіроньки,
Місяць ясний солодко зітхає.
Помахом магічної руки
Ніч на все туману напускає.
Схлипує над стежкою верба,
Віється чужою стороною.
В лози повпліталася біда,
Пісня її сповнена журбою.
Приспів:
Там, де сонце сідає,
Де край неба палає,
Де живуть мої сестри
Й сива ненька моя,
Там земля солов’їна,
Там моя Україна
І за нею до скону
Буду плакати я.
Доленько нелюдяна моя,
Чом ти познущалась наді мною?
Нащо тихі вітоньки мої
Зросила болючою сльозою?
Нащо научила забувать
Шум дібров і плескіт хвиль дніпрових,
Рідний степ - квітучу благодать
Й лет пісень на крилах вечорових?
Приспів
Мабуть, так судилося мені:
Зсохнусь тут і неньки не побачу.
Може, через це я навесні
Більше всього схлипую і плачу?
Земле, хай нерідна ти мені,
Та поглянь, як я тягнусь до тебе.
Змилуйсь, розступися, як вві сні
І прийми, прийми мене до себе!
Приспів
Похожие новости.
Доброе Утро
Солнце мелодично восходит, Ручеек света ласково будит, Дует ритмично нежный ветерок - Просыпайся, мой городок. Утро улыбками поливает, Оу оу оу музыка качает, Дарит веселье и хочется летать - Значит пора глаза открывать. Припев. Вставай, вставай, вставай, доброе утро! Открой
Утренняя Гимнастика
Вдох глубокий. Руки шире. Не спешите, три-четыре! Бодрость духа, грация и пластика. Общеукрепляющая, Утром отрезвляющая, Если жив пока еще — гимнастика! Если вы в своей квартире — Лягте на пол, три-четыре! Выполняйте правильно движения. Прочь влияния извне — Привыкайте к новизне! Вдох
Птицы
Пропишите меня на Негтетра 5 Перепутались цифры в наручных часах Обещаю не стану капризничать Постараюсь не капать Визин в глаза. Чтобы ромашки не вяли на нашей кухне. И подружки, как
Крук — Чорний Сотник УПА
Я Крук - чорний сотник УПА. Моя сотня в далекому схроні, Добрі хлопці в моєму загоні Підуть завтра у бій. Приспів: Ти не чекай, моя Оксано, Додому з лісу партизана, Бо завтра знову буде бій, І не вернеться
Пошла Вон
Мое имя могло бы звучать иначе: Мелодичней, чем в этих устах жестоких. Ты сказала, что нужен романтик-мальчик, Но и дядя чтоб твердо стоял на почве. На два фронта, как панда кунг-фу, фигачишь: Днем – моя