Просерамера

Хто не знає ще Франківська?
Вона файне, паньство, місто
Гарно розташоване воно
Як по місту ми гуляєм
Франківчанок зустрічаєм
Всі красиві,гарні, як в кіно. О! О!
А по парку як гуляєм
Та Шевченка привітаєм
Квітами вшановуєм його. Його. Його.

А Франківськ, найкраще місто
Був Франко в нім. Як тут чисто
Незалежним в ньому я живу
Біля ратуші гуляю
В шахи партію заграю
О, Франківськ, як я тебе люблю. О! О!
В шахи партію заграю
Все довкола златом сяє
Рідний край, як я тебе люблю. Люблю. Люблю.

О Франківськ, з любов’ю красень
340, майже весен
Процвітає з Бистрицями знов
І прийшло Христове свято
А турбот у нас багато
З шутками ходили до церков. О! О!
І прийшло велике свято
Посвятили все завзято
За любов До Бога, за любов. Любов. Любов.

Похожие новости.

Крюк тот, что меня зацепил. Я не знал, потому что не пил. Соль, что завалила глаза, Делала дело свое и слеза. Там, там, за огромным холмом, Ждет нас, но когда мы придем. Но зверь только начал

Сны, реками прошлого текут к тебе Смывая дни и слёзы тают на руке Моя душа, одна танцует грустный вальс И лишь печаль ей тянет руку каждый час Пустой февраль, забрал меня в свою постель Укрыл

Пригадай брате Січ золоту, Славні дні Святослава, Пригадай та дивись, як нашу землю святу Гвалтують та топчуть ногами. Приспів: Честь та кров Збережи свою совість, Воля та любов, Де ти козака гордість? Пропили Січ та відали псам, Гетьманські клейноди Матір продали

Ревность, в сердце твоем ревность, Снова небо в темных тучах... Знаю, ты ростиш неверность. Знаю, ревность тебя мучит... Ревность, как её осудишь Словом, взглядом незаметным. Знаю, ты меня ревнуешь, Знаю и люблю за это... Все же

Ах, зима ты моя зима И молюсь я на лучик солнца. Шапки снежные на домах, И замёрзла вода в колодце. Но горячим твоим губам Не по чем леденящий холод. Зиму вместе со мной с ума Сводит взгляд