Забута Ікона
Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Не питаєш, як завжди, де притулок без тебе знайду,
Знаю я навіває те мовчання на тебе біду.
Приспів:
Твоє мовчання золотом колись було, колись,
Розсипано, розколото все те, що прагло в вись,
Забутую іконою ти плачеш у мені,
На всі чотири сторони, на всі останні дні.
Знаю я і давно всьому винна твоя самота,
Я не зміг, не зумів, не навчився з тобою літать.
І як птиця сумна ти ширяла одна в небесах,
І спадала сльоза як туман, як ранкова роса.
Приспів
Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Тінь легкого крила наді мною печально тремтить,
Щоб земного мене... і простити, і благословить.
Приспів (2)
Похожие новости.
Звонок
Ночная автомагистраль, дорога будто заколдована, Густым туманом атакована. Переплетения дорожных изъян гипнотизируют, На крепкий сон агитируют. Уже девятый час в пути, усталость дает о себе знать, Как же хочется спать.
Необыкновенно
Все началось тогда на вступительных экзаменах Ты была одна, я спросил: "тут не занято?" ты улыбнулась, я замер, отвел глаза... засмущался... "садись... я только за" В большом зале будто никого и не осталось мы проболтали
Зачем
Ситцевым полем перетекала путь река, Следов глубоких ран не оставляя В водоворот лаковых рук брала меня, Ласкала, тело мне не отпуская. Я видел сны, я помню все их имена. Я слышал трав прерывистые речи. Вдыхал я
Дай Мне Быть!
Мы – это не как всегда, Не так, как обычно, Ты хочешь меня лепить Под образы снов. Ты гонишь меня туда, А мне не привычно. Я, я хочу просто быть самой собой! Дай мне быть самой собой, Просто
Worth Fighting For
Sunset on the highway to old Mexico Ruby like the wind upon my face Thunder from a storm on the horizon far away Ruby cut directly to the chase She said anywhere