Забута Ікона

Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Не питаєш, як завжди, де притулок без тебе знайду,
Знаю я навіває те мовчання на тебе біду.

Приспів:
Твоє мовчання золотом колись було, колись,
Розсипано, розколото все те, що прагло в вись,
Забутую іконою ти плачеш у мені,
На всі чотири сторони, на всі останні дні.

Знаю я і давно всьому винна твоя самота,
Я не зміг, не зумів, не навчився з тобою літать.
І як птиця сумна ти ширяла одна в небесах,
І спадала сльоза як туман, як ранкова роса.

Приспів

Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Тінь легкого крила наді мною печально тремтить,
Щоб земного мене... і простити, і благословить.

Приспів (2)

Похожие новости.

Waiting For The Hurricane

Standing in the foyer of the Grand Hotel, Suitcase in his hand looking for a bill, There's a hurricane coming and everyone's trying to get away; Time of the season, time of the

New Moon

A new moon is laughing up there in the sky, but My love is crying and I'll tell you why... Crisis and confusion when she came along, Followed by delusion when I found

Лови Мои Цветные Сны

Не играй со мною так лезвием внутри, Всё, что нами прожито, в памяти сотри. Ты — моё, но прошлое. То, что есть, бери, Но а мне оставь себя, лети... Лови мои цветные сны, Они полны

Сотни Тысяч Вёрст

я ласкаю струны розо-зовым ногтем и мы с тобой поём заливные песни и заборы тают призраком - кораблём скоро с тобой придём нам осталось только Сотни тысяч верст до конца весны сотни тысяч верст пролетели обалдели Сотни тысяч лет где

Нас Розділяють

Нас розділяють милі доріг нас розділяють холод і сніг нас розділяє вогонь і вода над безоднею круча крута Очі що бачать лиш сіру імлу вуха що чують прокляття й хулу розум що жив лише маренням про