Забута Ікона
Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Не питаєш, як завжди, де притулок без тебе знайду,
Знаю я навіває те мовчання на тебе біду.
Приспів:
Твоє мовчання золотом колись було, колись,
Розсипано, розколото все те, що прагло в вись,
Забутую іконою ти плачеш у мені,
На всі чотири сторони, на всі останні дні.
Знаю я і давно всьому винна твоя самота,
Я не зміг, не зумів, не навчився з тобою літать.
І як птиця сумна ти ширяла одна в небесах,
І спадала сльоза як туман, як ранкова роса.
Приспів
Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Тінь легкого крила наді мною печально тремтить,
Щоб земного мене... і простити, і благословить.
Приспів (2)
Похожие новости.
Маяк
(на стихи В.Маяковского) Дым табачный воздух выел. Комната - глава в крученыховском аде. Вспомни - за этим окном впервые руки твои исступленно гладил. Сегодня сидим вот, сердце в железе. День еще - выгонишь,
Раскачаем Этот Мир
Музыка - В.Дубинин/В.Холстинин Слова - М.Пушкина Город твой - двуликий зверь Для тебя он днем откроет дверь А вот в полночь он объявит тебе Ты враг! Враг парней, что ищут драк Им плевать, кто трус, а кто
Н.А.С.Т.Я.
Небо в бриллиантах, струящих свой свет. Даст ли мне сердце тот верный ответ? Ангел кристален и чист, как родник, К которому я бы устами приник! Свет мой! Путеводная нить ты моя!
Шиншила
Мой первый день без красок, Я первый раз одна. Резкая боль, я в трансе, И быстротечна грань. И вот одна, я одна, Я замерзаю одна, я. Припев: Белая вьюга-зима Снегом запорошила. Я пришила тебя к себе – Я так решила,
ZOGland
It was Aryan land, holy ancestors soil And if enemies came, my forefathers drew swords But the centuries passed Gold ate swords worse than rust. Sheath is empty, cartridge is blank Who is guilty,