Трясовинна Іде
Трясовиной затягують ідеї.
І мій народ, вірніше, із народу
Зробити ладні так -
Щоб в віршарі побачити Енея.
Одіти свитку, станцювать гопак.
Комусь в утіху, а собі на шкоду,
Сховать люстерко і кричать про вроду.
Знов з будня бій чи свято,
І під хороводи...
Возвести трон собі до небозводу -
І думать так -
Ну а кріпак, він й в Африці - кріпак.
А може можна було не напитись
Свободой...
Та стан душі...
Сьогодні все б по іншому...
Сьогодні все б по іншому...
Та про Відчизни чую вроду,
З якою щастя навіть в шалаші.
І винна не вона,
Що просвіту нема...
Шо за вікном дощі...
Що з нею щастя дійсно в шалаші.
Змінити п’ятикутку на тризуба.
Червону книжечку на місце
В бізнесклубі.
Плювать, що цитувать -
Чи капітал, а чи Кобзар.
Лиш бути б пастухом людських отар.
І може б дав Бог росту,
Та гниле коріння.
І не хватає совісті та вміння.
А тут хоч плач, хоч скач -
Ніхто не чує.
Що твій нарід вже що - ледь
Не бомжує.
Тікаю думкою з каземату.
Та де втічеш - себе не переробиш.
Коли твій вірш - сприймають,
Як гармату Аврори.
І Кобзареві до землі би поклонитись треба.
За тії сльози, що пролив,
Та де...
Коли зробили з нього
Ідола святого.
Бога-прокурора.
Ти плачеш разом з ним,
Та знаєш лин одного Бога.
У політичних ігр - є сто доріг,
Та не омивши рук...
Не виплакавши сльози...
І кожен молить -
Бережи нас, Боже!
Від "Войовничих лицарів"
Та від "Спасенних іг".
А може то напитись і забутись...
Чи в двірники піти, десь у Канаді...
Багато так і роблять...
Та такі принади - не по тобі.
Не по тобі!
Бо краще в рідній хаті.
З надією в журбі - слова перебирати.
Та бути в совісті.
До совісті взивати.
А бути в совісті, до совісті взивати
Чи по тобі?
Похожие новости.
Образа
Скільки розкритих таєн, В кожного купа своїх новел. Кожен день, жоден з Вас, Не забуває своїх образ. Приспів: І навіть, Не поможеш Ти. Бо завтра, Знову прийдем ми. Скільки поламанах слів, Чув Ти відколи очі відкрив? Скільки снів, скільки днів, Ваші обра?зи
Не Обижай Меня
Вот так всегда... Всегда как только я кого-то полюблю, Как только паруса наполню кораблю, Он уплывает от меня Вот так всегда... Желанье тайное мое не быть одной, Я за него
Дівчино Моя
Знову від мене тікаєш до мами Всі меблі ти мої забрала до себе Небо ти моє хмарами вкрила Ніч покриваєш своїми зірками Дівчино моя. Ти мою машину забрала від мене Ти просто паскудна дівчино моя Я не
Как Летать?
Мне к тебе нельзя, до боли Письма в цель, ты помнишь Запах, цвет и волны, На подушке осень сна моих волос. И не держи в ладони, Мой портрет на волю. Не смогу, не помню Ни цветов, ни
Тройка
1. Я в повозку трех белых коней запрягу, И рысцой не спеша позовет меня вера. И дорогу свою я, конечно, найду, Ту, что мне предназначена в жизни, наверное. 2. А весна по пути наряжает