Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Ти так любила мене і віддавала все А я тобою наче іграшкою керував, не помічав Тебе такою не знав і сам від себе тікав І може бути, що за друга навіть не тримав,

For every child that has been born there is a chance to shine, And everyone can have a dream until the end of time, So live for every moment as the world

Село в ночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, де обрії спинились в леті. У бурих кублах побіч себе звірята, люди і

Було колись, де і як не збагну, Сталося дивне, чи долі діяння. Тебе зустрів, чи можливо наснив, Та й полюбив в один раз і востаннє. Твоїх очей синь озер чарівна, Коси - ліси, вітри шовком

Дождь в ноябре, Словно небо в слезах.. Я живу, как во сне, Снова вижу тебя. Имя твоё На губах замерло, Далеко-далеко Я прощаюсь с тобой.. [Припев] Лишь до утра.. (а-а-а) До утра.. Я коснусь тебя.. Лишь до утра.. (а-а-а) До утра.. Снова