Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Не идет, не получается Не везет, силы кончаются Мы живем новыми законами День за днем жизнь между вагонами Для тебя, сделал я постель из роз Но меня мучает один вопрос Почему ты так хотела быть одна И

Она может выбрать его, А он не ее. И по этой схеме они не будут вдвоем, Она тихо сходит с ума. Сморкаясь от слез, Просто это первая боль. И это всерьез. Припев: Ей не до сна, Ей вообще уже

Візьми свічадо і подивись, Як сонце сходить з твоїх очей, Як небо плаче сивим дощем, Як тінь танцює поза плечем. Візьми свічадо і подивись, Як лине ніч, холодна й пуста; Як біль ховають твої вуста, Що з

У осінній романс позліталися ноти, І природа сама мінусує літа, Жовте листя спадає на жовтому фото, З нього дивиться мама – свята й молода. Серед білих снігів дві волошки у полі, Дві блакитні зорі у

1 Вже догорає день і я іду одна, Там, де колись удвох з тобою ми ходили. Тепер тут ходить сум, кінчається весна, Бо кохання своє ми у неї навік залишили. Не розумію досі я: чому