Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Новый Год начинается с того Что никто не помнит себя самого В углу догорает новогодняя елка На елке спит какая-то девчонка Самое смешное, что она Скорее всего, моя жена В телевизоре телеведущий Или нас всех так старательно

Immagina, quando correvi libero con le tue scarpe scomode e tanta voglia di far ben Immagina, regali senza meritare leggendo dei coriandoli quelle atmosfere uniche Immagina, la prima notte fuori casa la sensazione di esser grande ma di

Когти впиваются бесшумно, Сон мой поранив навсегда. Я не буду молчать, где надо молчать, Я не буду бежать, где надо бежать. Я не буду мешать, где надо мешать. Я бросаюсь на стекло, и мне не

Лети, печаль моя А я останусь Под шум, под плач дождя Останусь одна И провожать не стану И смотреть не буду вслед Есть любовь - и, значит, нет печали У любви твои ресницы и твои глаза Невозможно не

Don't you say you had a part of it I guess we'll never know Oh would you say that had a part of it Well I guess we'll never know Constant recovery I see you