Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Коли вони ховали правду від людей, Ми не вірили їм, ми піднялись з колін. Коли вони схилялись до брудних ідей, Ми взялись як один, ми були як один! І днями - ночами стояли, жадали. І

Огни Гаснут в спящем городе И, остыв на холоде В тишине ночной Говорят со мной О тебе. Дожди Опять до самого утра Разбивают путь домой И как вчера Говорят со мной Каждый раз О тебе Все секреты о тебе Одной. О тебе Шепчет лето за моей

Не оставляй меня одну, Не оставляй меня... Холод этой ночи таков, Что я становлюсь больна. Я сама могу припомнить многое, Я сама боюсь сказать больное, Каждый миг сама чувствую себя убогой, И мой шепот срывается на крик... Повинны

Cerco l'estate tutto l'anno e all'improvviso eccola qua. Lei ? partita per le spiagge e sono solo quass? in citt? sento fischiare sopra i tetti un aeroplano che se ne va. Azzurro, il

Крылья сложила бессонная мгла Близок рассвет Сегодня всю ночь ты со мною была Но тебя здесь нет Город дождей кругом снова дождь Дождь как беда И никогда ты сюда не придешь Я знаю я тебя теряю Я знаю