Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

У нас все будет, как у Китано, Простого счастья ждать не стоит, не надо. Все будет странно, спонтанно, никаких планов, И романтических встреч у фонтана. Виски допиты, и на дне стакана Причудливые блики, как с

I never thought that you'd be leaving me And even now it's so hard to believe But even the blind at times can see the sun And at least I know an ending

В містах місяць вночі зорі в очах шукав, Білий птах в наші серця разом з мріями в сни до нас прилітав. У день серед машин, там де безліч людей, Я йду, йду туди,

Стихи Саши Черного, 1909 года, музыка: А. Васильев Хочу отдохнуть от сатиры, У лиры моей Есть тихо дрожащие, легкие звуки, Усталые руки На умные струны кладу, Пою и в такт головою киваю Хочу быть незлобным ягненком, Ребенком, Которого взрослые

Ich zeige auf die Sterne, doch du siehst nur den Mond. Ich rufe HALT und du rennst dabei los. Will ich Dir was erz?hlen, dann kann ich mir sicher sein, dass du schon