Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Два ответа сразу, если ты задашь один вопрос. Зажигалка, красный, перекресток, ненавижу, SОS. Тянутся верёвочки, он точно догадается, Спросит где гуляла я пантерочка-красавица, Но налево и навстречу. Ля ля мур, мурлычу, как кошка, Картавя немножко, я

Під облачком явір похилений, Сидит на нім пташок премилений. Слухай, мила, як тот пташок співа, Же з любови нич добра не биват. Же з любови, же з любови Нич добра не биват. Ци та любов є

I CAN'T BE MYSELF (Merle Haggard) « © '71 Tree Publishing, BMI » It's a way of mine to say just what I'm thinking And to do the things I really want to do And

I knew the stakes were high right from the start. When she dealt the cards, I bet my heart. Now I just found a game that I can't play, And this is where

Ант: Это не тот апрель, май не тот, Уже который год, подряд всё одно и тоже, И потому, может, ветер не целует, а гложет лицо И если даже я пропаду, то никто не заметит