Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Муз: А.Иванов Сл. Д.Рубин По выпавшему снегу босиком Теряя силы день за днём Иду неведомым путём. В дороге от ненастья до беды От темноты до темноты Мои теряются следы. Мелодия тревоги и тоски Мне сердце разрывает на

Переведем мы на часах время наза-а-а-а-а-ад, Но прошлое не вернуть... И поменять мы номера можем опя-а-а-а-а-ать Но замкнут всё также круг... Я наперед знаю польёт ностальгия а-а-а Обрушатся града. Не позабыть, не утолить эту боль Расставаться же

Я казала не питай у мене Ні у вітру, ні у зірок ти вже не питай Тільки ніч приходить знов шалена Місяць повний немов медаль Вгору разом підіймемо руки Танець може розбудити тіло твоє Не складні

I was born in a bunk Mother died and my daddy got drunk Left me here to die or grow In the middle of Tobacco Road Grew up in a dusty shack And all I

Мой 21-ый век - Время вулканов и дождей... Но ты один сумел Вновь подарить свободу мне. И в метре от Земли Снова ходить меня учил. Изволил, говорил, Как без меня ты жил.. Ты показал мне, что я