Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

С высоких гор спускается туман Когда всю ночь шумит кафешантан В кольце закатов лестниц и дверей Мы пьем коньяк с возлюбленной моей Сирень в петлице тверд воротничок Хрустят манжеты, галстук прост и строг Откинусь в кресле,

Lovers, keep on the road you’re on Runners, until the race is run Soldiers, you’ve got to soldier on Sometimes even the right is wrong They are turning my head out To see what I’m

Мне нравятся все женщины на свете, Блондинка ли, брюнетка - все равно. Признаюсь, не бросая слов на ветер, Что для себя решил я уж давно. ПРИПЕВ: За милых дам, за милых дам - Мой первый тост

Заснули люди в чорнім місті, під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить цей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси охриплі, спокій крила розпина, північ зерна маку сипле, та не для тебе тишина. І ось дрібний чорнявий хлопець підніс

Цей тиск не помічає сльози Він не помічає біль душі Весь час ігнорує крики й прохання єдине Я прошу до крайнощів не доводи Надія, ми сліпі йдем за тобою Куди ти нас ведеш? Ми вже давно