Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Девушка с веслом на лихом коне С шашкой наголо, вижу ты ко мне Заезжай во двор, постучись в окно Видишь я не сплю, жду тебя давно Расскажи мне всю правду, не

Lady I know your out there somewhere Like me your feeling lost Maybe right now we both need each other But our paths may never cross People like us never find each other Love is

I've been livin in a room without windows Away from the sun, no oxygen I couldn't tell if it was day or night Away from the sun, growing nowhere fast Rushing along on the

Зірка місяць обіймала, у країну дивну гукала. Любаси не помічали, як у човні пливе швидко час Небесних чар у полоні, мінливої її любові Закоханий до нестями Мольфар вірші для неї складав. Як Мітхун Чакраборті,

Улица учит как жить покруче Улица смысла полна. Там такие ребята, характер – граната, А между ними она. Она, новую тему ищет она Она во вселенной одна А в центре засады сплошные наряды Смотри, какой старшина Он участник