Кольоровий Літак
Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.
Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.
І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.
Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!
Похожие новости.
The Bottle Let Me Down
Each night I leave the bar room when it's over Not feeling any pain at closing time But tonight your memory found me much too sober Couldn't drink enough to keep you off
Река Судьбы (дуэт с Н.Басковым)
С другой рекой встречается Так судьбы одинокие В одну судьбу сливаются Но кто подскажет место встреч И время ожидания Чтобы к любви своей успеть На первое свидание Река судьбы глубокая и быстрая А ты стоишь на
Коло Мойой Заградочкы
Коло мойой заградочкы гарні сонце сьвітит Посіяла моя мила розмаітых квітів Посіяла заграбала гарда ружа зышла Сама до ня моя мила до касарні пришла Як єс пришла то сой сідай на мою пісьцільку Жебы камаратя
Червоні Кон
Гей! Червоні коні! Гей-но! У погоню Степами до волі. Є! Гей! Лети, дорога! П’ємо за перемогу, П’ємо за перемогу. Є! Степами, лісами, Літали небесами, Ангели - за нами. Є! Клопоту не мали, Замало не займали, Праві наші справи. Є! Гей! На-не! Не дуже! Кидає по калюжах. Гиля-гиля! Друже! Є! Ай!
Метеоролог
- Алло, алло! - Багрінова гора мовчить, Мене немає вдома, я відійшов на п’ятнадцять хвилин. Я знову сам в універсам, настане час і я розчинюсь в повітрі, І не набуду форми. Весна! Я обіцяю