Кольоровий Літак
Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.
Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.
І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.
Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!
Похожие новости.
Подкинь Монету
Жизнь вручает призы и ставит капканы, От первых радость, от последних раны. Все это элементы моего существования. Постоянно в состоянии противостояния. Заедают вопросы: «Что?», «Как?», «Почему?» «Куда мне идти и в какую сторону?» Сомневаюсь, что ответы
Дівчатко-кленчатко
Там сонце, як серце, дзвенить-виграє. Кленовий листочку, дівчатко моє! Злотава доріжка од сонця до вій... Кленочок-листочок танцює на ній. Там Лади-Ладусі співають пісень, Там ночі блакитні й фіалковий день, Там срібні ковалики квіти кують, Там зорі-комарики в
Laughter In A Time Of War
Sometimes feels like singing your life away F sharp minor up and down the motorway Too dog-tired; wouldn't want it any other way Laughter in a time of War Love on a Monday, football
Эрика
Небо плачет с тобой скорей бы снег Переходя на бег метро пронеслось мимо Она осталась на перроне одна задумчиво игриво Роняя свет на ее лицо лампа мигала одним глазом Раз за разом они возвращались
Volo Libero
Abbasso i miei occhi e vedo che sto per scivolare gi? la terra frana, sono fragile fragile io sono arrivato vredo fino a quel punto limite in cui non sai nemmeno ci? che vuoi, ci? che
