Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Привет мой день, мой яркий солнечный день! Лишь только ты смогла подарить мне эту любовь. Благодарю тебя удача! Это сложная задача, Так решилось на «пять» и я хочу кричать! Но я кричу не от

Hab ich zwanzig Jahre lang hier gewohnt, in diesem stillen Haus, in dem nur noch meine Mutter lebt und die Erinnerung verstaubt? Sechs Kinder haben hier mal getobt, immer bis mein Vater heimkam. Und wenn er

Бегущий по волнам былых воспоминаний Допью свое вино и разбужу рассвет Я жил так бешено, я жил почти

Давай останемся свободными Шелка и маски бросим под ноги И пусть в моих поступках не было логики Я не умею жить по-другому Давай начнём движенье первыми Сегодня я сыграю белыми А ты иди вперёд своею дорогою Спасайся

Настя Каменских, сеньор Потап… Ты красиво улыбалась, выходила из Лимо, Каждый вечер тусовалась в дорогущем казино, Удалось пройти охрану в этот вечер наконец, Я увидел шубу на тебе, это был песец, Все твои 32 зуба