Кольоровий Літак

Плямою білою, маленьким клаптиком, падає, падає за жовту смугу -
Тінь невловима, і в спину дихає важке і гаряче сонце Джуну...
І ще: рудуваті й злинялі плями, що розрослися й дражняться світлом -
Вишнево-багряні вишкірки срібні тугу плетуть фіолетово-синю.

Тут все залишилось, щоб жити без болю,
Тут все залишилось, що мчить у світання,
Тут все залишилось, забуте Тобою,
Не відворотне. В останнє, в останнє.

І десь за гребенем, чорно-смарагдовим, губиться в складках вечірнього неба
Тінь сторопіла й між плечі репають важкі попелясті крила Хевена...
І ще: на мотузяних дротах гойдається напоєне потом і сміхом місто,
Й на біло-сліпучі розірвані клапті вино розливає Гераклова Геба.

Літо при поясі: чи вже половина? Біла фелука в перловім намисті.
Тінь оступилась не в силі рухати чавунно-важкими налитими крилами.
І ще: рудувато-зелені краплі прилипли навік. І за жовту смугу
Хочеш ступить та
Боїшся спіткнутися
Треба в останнє зібратися з силами!

Похожие новости.

Чё вы от меня хотите, не чего я не пойму Люди говорят что я пишу одну хуйню Это вам не руки вверх Это вам не фактор 2 Это мой стиль, это мой стайл, это

Never let you go Never let you go Never let you go Never let you go Borders are the gallows Of our collective national egos Subjective, lines in sand In the water, separating everything Fear is the cause

Это 9 грамм братан, большой хулиган, Ложу капитал в бездонный карман И мне часто говорит моя мама... Что я такой же как и свой отец упрямый Я вечно молодой и вечно пьяный, Шатаюсь по улицам

Let there be light where there was darkness, Let there be love where there was hate, Even in the terrors of the night, Sooner or later, comes the day; Let there be joy where

Когда из твоей Гаваны уплыл я вдаль, Лишь ты угадать сумела мою печаль. Заря золотила ясных небес края, И ты мне в слезах шепнула, любовь моя: Где б ты ни плавал, всюду к тебе,