Ластівка

Ластівка щебетала і бриніла крильми.
Червоні, білі, рожеві квіти
Ще й трави зелені...
А жінка у білій хустині несла молоко у відрі
З рожевого срібла, загорнуте в сонячні пелени.

Хлопчик маленький, зовсім мені не знайомий
"Добрий Вам вечір!" - сказав
Та ще й посміхнувся...
Мені ж стало соромно, бо я дивувалася в голос,
Як позіхало світило і куталось в ковдру ночі...

Похожие новости.

Я забываю как меня зовут Когда тебя я вижу, ангел мой Пусть в моей жизни даже птицы не поют Лишь только б слышать этот голос неземной Неповторимая и несказанная Всегда любимая, всегда желанная Среди затмения моё

Не має сумніву, що все ще зміниться, Десь недалеко пливеш... Під сонцем грієшся теж. Як зорі падають, то їм загадую: Нема для них таємниць. Зірко, чи зустріч вернеш? Приспів: Я зачекаю на землі, я зачекаю на воді, Я

І Знаєш як б’є в лице холодний дощ, Знаєш як без тебе холодно. Я намагаюсь позбавитись думок, Щоб забути про все те що було. Знаєш як душа болить і серце Рветься на шматки як в перше. Але

Как мы дружили, как рядом шли Как рядом были, в любой дали О том сегодня, почти невольно Вновь я вспомнил, вновь я вспомнил Наши дни, те наши дни… Ушёл ты

Dezmond: Я видел сон - он был реален, Услышал птицы крик - он душу рвал. Твой облик ясен, но печален Вслед за собою в неизвестность звал. Я понимал, что недостоин, Когда связала наши души нить, Я не