Мій Народ
Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!
Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.
Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...
Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.
А чужії хлопці - дураки, а чужії хлопці - дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.
Похожие новости.
Східна
У спогадах воссешся аж до крові, Кров засихає на твоєму тілі, Кров опадає з тебе мертвим листям, Опадає мертвим листям. Кров засихає на твоєму тілі, Кров опадає з тебе мертвим листям, На цю неймовірно ледь живу
Раскачаем Этот Мир
Музыка - В.Дубинин/В.Холстинин Слова - М.Пушкина Город твой - двуликий зверь Для тебя он днем откроет дверь А вот в полночь он объявит тебе Ты враг! Враг парней, что ищут драк Им плевать, кто трус, а кто
Диско
Вдаль уносят нас рассветы, видим краешек земли. Отчего так строг сегодня папа? Ты же был таким, как мы. Белым облаком растают все печали на пути. Ты же знаешь, так бывает,
Гадалка (дуєт с группой Штар)
Расскажи, гадалка Отчего душа в тоске, Ждёт ли где то радость, Мне ответ дай. На кофейной гуще, Картах или по руке Жизнь мою, как книгу прочитай. Там, в колодце неба Синего на дне Мерцают звёзды, Знают что-то, Но не скажут мне. Много
Дотик
Душа моя у вирі снів Вуста мовчать немає слів Не можу більше я без тебе Я хочу знов торкнутись неба Цей світ без світла лиш печаль А дощ паде вселяє жаль Набридла музика без звуку Яку втомились