Василиха
Як завжди, чоловіки втікають у шинок,
Коли хочуть заховатися від власних жінок.
І, як на мене, в цьому нема нічого дивного –
Це місце ідеальне для відпочинку активного!
Ого! – скаже жінка, коли таке почує. –
Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує!
І слів моїх не чує! Й мене не помічає!
Сидить собі, нівроку, – попиває чаю!
Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти?
Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти?
Коли у чоловіка роботи так багато,
Що хочеться від неї на край землі втікати?!
А в шинку так затишно, а в шинку так приємно!
Ми часу в цьому місці не гаємо даремно!
Я вам прогарантую конкретно-натурально –
Ми в шинку час проводимо інтелектуально!
Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,
Наробилася й у полі, йде додому стиха.
Отож, одного разу сидимо собі з друзяками,
Попиваємо пива, заїдаємо раками.
П’ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо,
І на пікантні теми культурно розмовляємо.
Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати?
Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати!
Нехай лягають спати – нема що тут робити,
Коли така компанія зібралась посидіти!
А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно,
У декого з присутніх з’явились ліві наміри.
Кидають ласим оком до темного куточку,
Де місцеві хльорки розсілися рядочком.
На той момент і я також добряче розгулявся,
Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся.
Вирішую в шинкові лишатися до рана,
Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!...
Наробилася й у полі новими серпами,
Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами.
Ніколи у житті я не чув такої лайки!
Ніколи у житті не було такої бійки!
Вона мене дубасила, немов стару фуфайку!
Вже вибила із мене всі гроші – до копійки!
Вона мене гатила, ображена за себе,
А я плювався кров’ю та благав – не треба!
Лежатиму в лікарні поки рани не загою,
Але від цього часу я до шинку – ні ногою!
Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти!
Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати!
Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду!
Одчепися, задрипана, бо щей бити буду!
А хоч же ж я задрипана, знають мене люди,
Три копиці сміття маю, на четверту буде.
Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди,
Вези, вези сміття в поле - пшениченька буде.
Як вивезла сміття в поле, все ним устелила,
За моєю головою пшениця вродила.
Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю,
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю.
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю,
А я свою задрипану ще й вище підсмичу.
Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,
Обернеться кругом себе – червона спідниця.
Похожие новости.
Der Auftrag
Nur noch Sekunden bis zum Ernstfall, niemand gibt hier ein Warnsignal. Rein mechanisch der Ladevorgang. Nur ein kleiner Punkt im Zielfernrohr, der sich hin und her bewegt, und ein Fadenkreuz, das ihm lautlos folgt, als w?re
Зірки
Бачиш, у небі блукають зірки, Начебто очі сріблястих птахів, З вітром пливуть в майбутні часи Мрії та сни... Вітер у скронях, у серці любов, Небо тримає в долонях печаль, Падають сірі асфальти пустель, Сльози – кришталь... Вершники гонять
Puisque
Puisque je vais vous quitter ce soir Puisque vous voulez ma vie Je l'ai compris Puisque ma vie n'est qu'un long sursis Je veux un nouveau berceau le paradis Lasse je m'efface Lasse je m'efface Si nous
Люся
1. Какая ночь! Как в тысяче романов Мерцанье звезд и танцы под луной. А, может быть, покажется обманом И этот миг, и то, что вы со мной. Как вас зовут, вы мне не говорите, Сейчас
Игра С Огнем
Шаг навстречу и шаг обратно Вновь то близко, то далеко Это как танцы до упаду, Только не так легко. Мы снова тени огня на исходе дня, Мы словно тени в ночи Не погаси пламя этой свечи. Я