Балада Про Скорботну Матір

Вдивляється мати у ключ журавлиний,
Вдивляється мати весь час вдалечiнь.
I молиться Богу: "Вернися, мiй сину,
Синочку мiй любий, прохаю прилинь!
Пора менi, сину, збиратись в дорогу
Роки вiдцвiли, хоч сади так цвiтуть,
Бiло-бiло цвiтуть.
Синочку, щоднини молюся я Богу,
Так хочу до серця тебе пригонуть.

Вернися, мiй сину, вернися до хати,
Вiйна вiдгримiла, як лiтня гроза,
Менi вже за обрiй пора поспiшати..."
Їй погляд туманить солона сльоза.
Не спиться матусi у нiч горобину
Немов сиротина знов сидить край вiкна,
Все сидить край вiкна.
Очей не зiмкнувши, плекає надiю
На зустрiч iз сином. Та марно. Вiйна...

Не тiльки у неї синiв вiдiбрала,
Не в неї одної так серце щемить...
В останню дорогу зiбралася мама,
Та хоче iз сином зустрiтись на мить.
Вдивляється мати у даль журавлину,
Вдивляється з болем в ясну далечiнь,
У ясну далечiнь.
Все молиться Богу: "Вернися, мiй сину,
Синочку мiй любий, прохаю, прилинь..."

Похожие новости.

Поменяю прочность на твою порочность, Кайся, кайся ближе. Я и ты... Больше всех любили, больше это или, Или дальше, дальше от мечты! Говорят, на грани раны заживали, Только я не знаю, знаю! Говорят, по краю легче,

Hot passin hour in the club I was trying to cut her up I was sippin on Tryin to find the missing link You had a mission trying to vouge Then I came right through

В сером королевстве, во мраке и холоде, В надменном, с блеклыми цветами, городе, Погрязшем навеки в болезнях и голоде, Дрожащем свете молнии, ночного грома грохоте В пустой дворцовой комнате душно от копоти, Юный принц грустит,

Sguardi assassini, nessuno giudica Se il mondo tace non puoi parlare tu Corpi dispersi, la gente predica Non c'? nessuno qui Il leone solo quando ha fame corre per cacciare la preda Hai l'istinto dici

1 Я - кінцева зупинка блукань, Ти не підеш в мій бік, Бо не час. Я для тебе - незвідана грань, Я - життя новий лік, Бо не час. Цілий світ обійдеш, Зб’єшся з ніг, Та себе не знайдеш, Бо