Ой Учора У Куми
Була в мене кума – а тепер нема.
Забрала куму в’язниця-тюрма.
Не знаю, що там та кума наробила,
Але добре, що тюрма, а не могила.
Я сиджу-тужу, слізоньки рахую,
Проклинаю долю-доленьку лихую.
Без куми сумую, плачу та ридаю,
Час від часу, як жили-були пригадаю...
Ой учора – в куми, і сьогодні – в куми,
Ой коли ж я куму та й до себе зазву?
Повернулась кума, як прийшла зима.
Постукала в двері – мене вдома нема.
Чого взимку буду вдома байдики бити?
У горах Карпатах маю що робити.
З гори до підніжжя мене дошка катає,
Я собі вожуся, кума вдома чекає.
За кумою тою припинив сумувати –
Давно іншу куму запросив до хати...
Ой коли ж я куму та й до себе зазву,
Чим я свою куму та й приймати буду?
Дві куми зійшлися якось носом до носа.
Одна мала мішок гречки, інша – мішок проса.
Одна каже – а бодай, тебе копне качка!
Інша каже – а нехай тебе вхопить срачка!
Одна одну почали щедро пригощати,
Від ударів мішковиння почало тріщати.
Попсували собі твар, розсипали збіжжя.
Одна кума – вдова, інша – незаміжня...
А найму я стрільця, та й уб’ю горобця,
А з того горобця натоплю я сальця.
Натоплю я сальця, ще й ковбас нароблю,
А із тих реберець я зроблю холодець.
А продам я крильця, та й куплю ще й винця,
Так я свою куму та й приймати буду.
Ой їж, кума, пий, не засалюйся,
То в карман, то в рукав не захватюйся.
І наїлася я, і напилася я,
Насилу додому докотилася я.
Похожие новости.
Мелькнула Чья-то Тень
Мелькнула тень поздней ночью Через цепочку щелкнул замок Скользнула вниз по перилам Двери открыла и за порог Мелькнула возле подъезда Сразу исчезла и появилась вновь Из арки дома напротив Из подворотен, из проходных дворов Мелькнула чья-то тень... И по
Sweet Dreams
I want you, I need you, I love your personality Your bright eyes, resupply, my head knowing you're just like me... With everyday that passes by the more I come to realize
Шрами
Візьми мене з Собою і ніколи не лишай, Дозволь залишитись справжнім, дозволь залишитись. Як би я знав Тебе тоді Як би я знав Тебе тоді Як би я знав Тебе тоді Як би я знав
Пристань Любов
В полi ми вдвох заблукали, Стежка петляла в житах, Сонце всмiхалось лукаво, Жайвiр у небо злiтав. Поле моє волошкове, Хвиля хлiбiв золота. Пристань моєї любовi Чиста i звабно свята. Приспiв: Доля нас тут повiнчала Пiд атрибути свої: - Твоєю я квiткою
Корень Мандрагоры
А дело было так – я ловил пескарей в луже, промерзшей до самого дна Солнце уходило от меня навсегда – а я смеялся над ним Будет ли весна – если да, то