Ой Учора У Куми

Була в мене кума – а тепер нема.
Забрала куму в’язниця-тюрма.
Не знаю, що там та кума наробила,
Але добре, що тюрма, а не могила.
Я сиджу-тужу, слізоньки рахую,
Проклинаю долю-доленьку лихую.
Без куми сумую, плачу та ридаю,
Час від часу, як жили-були пригадаю...

Ой учора – в куми, і сьогодні – в куми,
Ой коли ж я куму та й до себе зазву?

Повернулась кума, як прийшла зима.
Постукала в двері – мене вдома нема.
Чого взимку буду вдома байдики бити?
У горах Карпатах маю що робити.
З гори до підніжжя мене дошка катає,
Я собі вожуся, кума вдома чекає.
За кумою тою припинив сумувати –
Давно іншу куму запросив до хати...

Ой коли ж я куму та й до себе зазву,
Чим я свою куму та й приймати буду?

Дві куми зійшлися якось носом до носа.
Одна мала мішок гречки, інша – мішок проса.
Одна каже – а бодай, тебе копне качка!
Інша каже – а нехай тебе вхопить срачка!
Одна одну почали щедро пригощати,
Від ударів мішковиння почало тріщати.
Попсували собі твар, розсипали збіжжя.
Одна кума – вдова, інша – незаміжня...

А найму я стрільця, та й уб’ю горобця,
А з того горобця натоплю я сальця.
Натоплю я сальця, ще й ковбас нароблю,
А із тих реберець я зроблю холодець.
А продам я крильця, та й куплю ще й винця,
Так я свою куму та й приймати буду.
Ой їж, кума, пий, не засалюйся,
То в карман, то в рукав не захватюйся.

І наїлася я, і напилася я,
Насилу додому докотилася я.

Похожие новости.

E’ Soffocamento

Inizia il giorno e Siamo ancora io te Ci eravamo staccati un po' sembrava mezz'ora Invece ? stata una notte Di gambe intrecciate Di baci e di posizioni diverse Provate e riuscite? Ho la vaga impressione che sta durando

Научусь Летать

Он носит крылья в рюкзаке, Мечтает и грустит о ком-то, А на картинке так жесток. Живет в пальто коротком чьем-то. Он ищет ту, что не прощает, Не придает, не отпускает. Пока я есть, такой не знаю, Но

Скрипливії Ворітечка

Скрипливії ворітечка, Брехливії люде, На кого ви набрешете, Як нас тут не буде? Брешіть, брешіть, воріженьки, Набрешете з лиха. А ми з тобою, миленький, Кохаймося стиха. Любімося, кохаймося, Щоб мати не знала. Прийде пора - розійдемось, Як чорная хмара. Чорна хмара наступає, Дрібний

Поворую-перестану

1. Мы школы стороною обходили, Наворовали, прогуляли и пропили, А кто не понял нас - душа моя кипела. Их уже нету, но не в этом было дело. Ведь вору тоже нужно как-то развлекаться: В костюмчик

Ямщик

Разгулялась пурга, Все метет да кружит, Да, разрезав снега, Тракт проезжий лежит, И в упряжке саней Под напев ямщика Мчится тройка коней, Мчится издалека. Сколько видно окрест – Хоть шаром покати, Только встретится крест Да часовня в пути, Только волки снуют Да луна,