Черевички

я пам’ятаю
дуже-дуже давно
коли ми ще пахли небом
ми ще не вміли не знати
хто ми є
не вміли не вміти жити
ми надягали потерті рюкзаки
бігли щоранку в сонце
це було так давно
але ж ти повір
що все це було колись

дуже-дуже-дуже давно
ми знали відповідь
на кожне з питань
що точать нас тепер
але ж ти знаєш
неможливо так просто
повернути дні
повернути давніх нас
нам на згадку лишились тільки
маленькі черевички

так давно...

Похожие новости.

Андрей часто вспоминал теплый детский дом а за окном холодный, чужой город будто отколотый от мира, один в чужбине он рос без матери, а где-то мать без сына "искали ли меня Вы так же,

волна встречается с волной и ветер северный тревожит как если манит за собой плыви домой и может нам не по пути как острова в пустой квартире волна встречается с волной плыви домой возьми весло еще не много нам станет

В дні, прожиті печально і просто, Все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем Я чекала тебе з доріг. Темнооким чудесним гостем Я чекала тебе з доріг. Забарився, прийшов нескоро. Марнувала я дні в жалю. І в недобру

Время убегает быстро от меня Стрелки изменяют мир вокруг себя Подожди меня Где-то будем вместе я и ты Лето бережёт тепло моей мечты Останусь там-там Где ты веришь Что я могу сказать то слово Где ты любишь И упаду

1 Ти не бійся кошмарів ночі. Ти не слухай, що дощ шепоче. І почувши позаду кроки, Ти не бійся дурного ока. І коли за вікном темніє, І коли важко вітер віє. Не сумуй, загубивши вдачу, Тільки бійся, коли