Черевички

я пам’ятаю
дуже-дуже давно
коли ми ще пахли небом
ми ще не вміли не знати
хто ми є
не вміли не вміти жити
ми надягали потерті рюкзаки
бігли щоранку в сонце
це було так давно
але ж ти повір
що все це було колись

дуже-дуже-дуже давно
ми знали відповідь
на кожне з питань
що точать нас тепер
але ж ти знаєш
неможливо так просто
повернути дні
повернути давніх нас
нам на згадку лишились тільки
маленькі черевички

так давно...

Похожие новости.

1 куплет Маленьким дождём заплачет вечер за окном, Хочешь мы уйдём под этим клетчатым зонтом, Хочешь мы пойдём по мокрым улицам гулять, В маленьком кафе о нашем счастье вспоминать. Тайну наших встреч нам всё трудней

...Крізь скрегіт мечів Та плями ворожої крові; Крізь полум’я бою Та поранених стогін - Скинь примару, зупинись! Бо ти вже мертвий, воїн!.. Отямся й зброю опусти Стомленою рукою; Озирнись! - Валькірії вже за тобою! А поле вкривають ворожі трупи, Налякані очі

Слова : Zоряна Музика: Zоряна Темно, в душі моїй омана Небо ховає теплі рани Сонце, так хочу його впустити, вміти жити Бачу як люди завмирають Запах грошей усе вбиває Серце вкривається склом, чому радіти? Приспів: ЯК ТАК зникає твоя

Позвонив телефон, я чекала тебе в таксі Всі пояснення твої були на брехні І короткі гудки проводжали мене вночі Я втомилась тобою, я не граю в цій грі Приспів: (х2) В опері кохання серія зізнання Я

нічні таємниці зникають у сонячнім промені раптом здається, що все це вже було, а мені... наступне життя починається з нової осені... життя є життя лиш тоді коли в нім є нові пісні. тоді вона мандруватиме