Відчай (Зів’ялі Квіти)
Смiятись буду, хоч плачуть очi,
Я проти тебе - день проти ночi...
Приспів:
Зiв’ялi квiти на дощi -
В моїй душi, в моїй душi.
Що плачуть очi - не питай,
День проти ночi. Самота. (весь куплет - 2)
Я. Нiч. Вмираю поранений.
Бiлим озером простирадло.
А коло серця печаль - гадиною.
Та не зарадити, нi порадити.
А поїзд кричить - аж за городами,
Прощається нинi суворим клекотом
Iз тим, що вранцi вiйною народжений
З вогнем i болем в серцi поетовiм.
Цей свiт байдужий, а люди грубi.
Фальшива нiжнiсть, фальшива ласка.
Вiн любить грошi, брехню i трупи,
Ховається нинi за славую казку!
Приспів
Я. Нiч. Вмираю поранений.
Бiлим озером простирадло.
А коло серця печаль - гадиною.
Та не зарадити, нi порадити.
Зiв’ялi квiти, iдiть чорту в зуби!
Вуста смiються, а серце плаче.
Холоднi буднi, жорстокi люди.
Я, мов локатор, крiзь хмари бачу.
Про тебе, свiте, спiвати буду,
Смiятись буду, хоч плачуть очi,
Вставати буду вселюдським бунтом:
Я проти тебе - день проти ночi.
Приспів
Похожие новости.
Прок От Строк
Прок от моих строк, как бабке в зиму сена стог, Поэту нужный слог необходим как людям Бог, Электрику ток, реке приток, дверям порог, Американцу глок, хохлу как сала кусок, Русскому как стопка водки, повару
Сан-Тропэ
Как скверно прожит был тот день С текилой вечер я встречал Была в душе тоска и лень И как с тобой мне быть не знал Когда бродили по тверской Я не посмел тебя обнять Я шел
I’d Rather Be Gone
I feel like a stranger in this home I built for you And I can't understand this awful change you're going through But lately I've been watching you grow colder every day And
Пустыня Любви (feat. Эльдаров Айдамир)
Я так скучаю по тебе, тоска в моей душе, Я муки страсти ощутил мечтая о тебе. Я так хотела рядом быть, но развела судьба, Я думаю лишь о тебе, забыть я не смогла. Тяжелый
Стріляли, Зрештою, Свої…
Стріляли, зрештою, свої... ...в квітні були зняті мої вірші у "Зміні", зарізані у "Жовтні", потім надійшли гарбузи з "Дніпра", "Вітчизни". (з щоденника Василя Симоненка, 3.09.1963р.) Таки прострелений словами У пружні груди й навздогін - Як по землі