Відчай (Зів’ялі Квіти)

Смiятись буду, хоч плачуть очi,
Я проти тебе - день проти ночi...

Приспів:
Зiв’ялi квiти на дощi -
В моїй душi, в моїй душi.
Що плачуть очi - не питай,
День проти ночi. Самота. (весь куплет - 2)

Я. Нiч. Вмираю поранений.
Бiлим озером простирадло.
А коло серця печаль - гадиною.
Та не зарадити, нi порадити.
А поїзд кричить - аж за городами,
Прощається нинi суворим клекотом
Iз тим, що вранцi вiйною народжений
З вогнем i болем в серцi поетовiм.
Цей свiт байдужий, а люди грубi.
Фальшива нiжнiсть, фальшива ласка.
Вiн любить грошi, брехню i трупи,
Ховається нинi за славую казку!

Приспів

Я. Нiч. Вмираю поранений.
Бiлим озером простирадло.
А коло серця печаль - гадиною.
Та не зарадити, нi порадити.
Зiв’ялi квiти, iдiть чорту в зуби!
Вуста смiються, а серце плаче.
Холоднi буднi, жорстокi люди.
Я, мов локатор, крiзь хмари бачу.
Про тебе, свiте, спiвати буду,
Смiятись буду, хоч плачуть очi,
Вставати буду вселюдським бунтом:
Я проти тебе - день проти ночi.

Приспів

Похожие новости.

Мама

Странный город.Странный день. В пустоту из пустоты. Под ногами чья-то тень Убегает от темноты. В окнах ядовитый свет, Провожает до угла. Опять придёт рассвет, Не тот,который ты ждалааа... ...Аааааааааа!Я иду к тебе домой.... ...Аааааааааа!Я иду к себе домой.... ...Аааааааааа!Я иду

Все Кльово

Цей новий день. Цей реггі він для нас. Просто так с тобою, співать з тобою Подивись на нас. Немає моря тут і пальми не ростуть. Я все одно співаю. Ти співай зі мною Буде наш

Шансон

Не звучить мій телефон Спить забув дзвінок Мало в роті стиглих нот І кричить шансон Мертве соло п’яних нот Сік чужих жінок Терпкі пальці грають рок А кричить шансонс Приспів: Сохнуть губи, шукають сон Мокнуть звуки, п’ють дімедрол Сохнуть губи, шукають

Psychiatric

"I am a human being I am not an animal" It's easy this time To loose my mind It's easy this time To loose my mind Psychiatric Psychiatric Psychiatric It's easy this time To loose my mind It s easy this

Мій Давній Голос

Палкий, нічим незаспокійний, ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні серця? Терпке похмілля свіжих ранків п’янить як і давнійш п’янило. Дивлюсь в блакитну призму склянки, де заламалось