Відчай (Зів’ялі Квіти)
Смiятись буду, хоч плачуть очi,
Я проти тебе - день проти ночi...
Приспів:
Зiв’ялi квiти на дощi -
В моїй душi, в моїй душi.
Що плачуть очi - не питай,
День проти ночi. Самота. (весь куплет - 2)
Я. Нiч. Вмираю поранений.
Бiлим озером простирадло.
А коло серця печаль - гадиною.
Та не зарадити, нi порадити.
А поїзд кричить - аж за городами,
Прощається нинi суворим клекотом
Iз тим, що вранцi вiйною народжений
З вогнем i болем в серцi поетовiм.
Цей свiт байдужий, а люди грубi.
Фальшива нiжнiсть, фальшива ласка.
Вiн любить грошi, брехню i трупи,
Ховається нинi за славую казку!
Приспів
Я. Нiч. Вмираю поранений.
Бiлим озером простирадло.
А коло серця печаль - гадиною.
Та не зарадити, нi порадити.
Зiв’ялi квiти, iдiть чорту в зуби!
Вуста смiються, а серце плаче.
Холоднi буднi, жорстокi люди.
Я, мов локатор, крiзь хмари бачу.
Про тебе, свiте, спiвати буду,
Смiятись буду, хоч плачуть очi,
Вставати буду вселюдським бунтом:
Я проти тебе - день проти ночi.
Приспів
Похожие новости.
Небесный Поезд
Бегущий по волнам былых воспоминаний Допью свое вино и разбужу рассвет Я жил так бешено, я жил почти
Друг
Угости меня, друг, сигареткой, Мы так долго не виделись молча Никому я не должен ответа - Я пришёл к тебе, знаю, что полночь Ты ведь знаешь, что мы не чужие, Есть что вспомнить о годах
Кожен День
Чи є шанс що ти будеш Будеш, будеш тільки мій Ні, ти не такий Чи є шанс, що полюбиш Любиш, любиш назавжди Не мовчи, скажи! Приспів І кожен день я стою, Кожен день на краю. Ти не віриш, а
Любимый Мой
Чтобы ты, любимый мой, не забыл меня Стану я рябиною на закате дня Стану рощей лиственной в золотом огне Чтобы ты, единственный, помнил обо мне Чтобы днем и вечером ты по мне скучал Стану тонкой
Вагітні Майбутнім
Доведи, що звістка остання – Нестримне бажання, що то чутки. І слухавка падає вниз, І замість розмови крізь – важкі гудки. Я не перебільшую і настрій собі псую, І ніч не відмовиться шукати по вулицях