Як Закохаєшся

Як закохаєшся
Від себе ти не сховаєшся
Немає значення чи віриш ти у це
Буденна містика
З’явилась флористика
І ти все згадуєш її лице
І ти вже десь про це читав
І на картинах відзначав
І на концертах відчував
Але так не тремтів, дурниць не робив
І думкою постійно не хворів
Так, випадковості не підвласні свідомості
Це некеровані задоволення
Не зупиняєшся
Авжеж посміхаєшся
Перегортаються всі уявлення
Залізна впевненість
Що все й далі буде так
Не має жодних негативних ознак
Але щось зміниться, щось переміниться
Щось інше бачитимеш в своїх снах

Похожие новости.

В городе моем давно уснуло небо Серый цвет бьет в окно Больше не вдвоем, Скорей проснутся мне бы И понять – ты не со мной В городе серых домов Кружится песня без слов И высоко над землей Догорает

Лунный свет в окно струится, Лишь тебе одной не спится. Ты соткана из чувств, только молода, Но любовь пронзила сердце. Он постарше ненамного, У него своя дорога - Он, идол и кумир, перед ним весь мир, И

Ти також нічого, Зьома, не робиш, Тільки вечором під неоновим світлом бродиш. З носа кров тече, зубами клацаєш, У великих окулярах за допінгом шастаєш. Поринь у Глубоке море, Зьома, Намисто в мушлі казок і русалка

Голос Твій - Срібний, тоненький, Далекий, забутий, Зв’язує, схрещує, змішує, будить. Плаче так болісно - Ніким не поміченим, словом в минуле Здавленим криком. Носиться, скиглить, себе не знаходить. Знає лише. Що немає повернень... Волосся Тобі спадає на очі, вітер

Вся земля теплом согрета И по ней я бегу босиком. Я пою, И звезды лета Светят мне даже днем, Даже днем. Я так хочу, Чтобы лето не кончалось, Чтоб оно за мною мчалось, За мною вслед. Я