Воскові Обличчя

Ці твої друзі - вони чіпляються на тебе.
Світ ілюзій - і ти потрапив вже на небо.
Так красиво вони малюють тобі крила.
Від дарунків таких відмовитись несила.
Віддзеркалюють очі їх тебе -
Не намагайся дістатись до днища.
Під прямим промінням тануть
Їх потворні воскові обличчя.
Білим снігом вони блищать навколо тебе.
Твоє серце вони дістануть з-поміж ребер.
Твої крила, як листя восени, опадають.
Небо вкрила залізна хмара - тебе залишають.

Похожие новости.

La premi?re sert ? prendre la cadence mais pour le fun je passe ? la deuxi?me. Sur la troisi?me, j'aime que ?a balance. Je vis mes r?ves au son de

И неловко и смешно… Ты молчишь и я не решаюсь начать… Улыбаюсь, но внутри так охота кричать Где-то там, в глубине, признаю себе: Пустота, не обманывай себя Пустота, не нужны теперь слова Пустота между нами пролегла Навсегда,

Ночь, проважают поезда, Уходящие с перона города. Забудь, не оставляй и не проси, И вокзал за это прости. Ветер, та бездонная листва, Эти рельсы в ниоткуда в никуда. Покурим, обними и уходи, А на память привокзальные огни. Погоди,

1. Как трудно превозмочь себя, не притворяться и не лгать, И ночью тихо повторять: "Талант для всех, а боль моя". И горечь всю до дна испить, на сцену снова выходить И петь, как

Колись тут були степи і міста, Верблюди літали, співали сонети, Єдиний народ козаків і дівчат Колись населяв зелену планету. Розводили страусів, їли біфштекси, Зводили храми й атомні станції Допоки єретик і гомік Енштейн Не вигадав новий вид