Волынки и Web.
Ничего общего! Почти...

Расстояния

В рубрике: Тексты песен — 04.10.2012

Нам обмануть бы на миг наши судьбы,
Скрестить те дороги, что нас развели.
И вместе с ветрами, полными парусами
Искать тот остров, что мы не нашли.

Бездонное небо, нам падать с разбега,
Расправив те крылья, что нам обожгли.
А нам бы до Бога докричаться немного,
Что больше чем жизнь мы друг другу нужны.

Зачем расстояния между нами стеною
Встали непробивною.
Зачем расстояния быть вместе не дали,
Но суть друг друга украли.

Понимаешь ты, испытания -
Все наше расстояние
Между тобой и мной,
Не плачь, baby, постой.
Не поднимай, я прошу, белый флаг,
Ведь судьба нам с тобой дать знак.
Никому я не отдам тебя,
Никогда я не предам тебя.
Я это помню как сейчас,
Даже если и все против нас.
Помнишь, мы говорили это,
Найдя для себя все ответы.
Порой мне кажется, что не все просто,
Когда смотришь один на звезды.
Судьба развела мосты,
Мы с тобою теперь одни.

Зачем расстояния между нами стеною
Встали непробивною.
Зачем расстояния быть вместе не дали,
Но суть друг друга украли.

Говорят, любовь - сука,
Либо радость, либо муки.
Один шаг до разлуки,
Ведь счастье упустили мы.
Забудь все и сотри,
Мечты, что построили мы из воды.
Я не знаю, что будет дальше,
За мной ни капли фальши.
Я знаю, за тобой тоже,
Но кто все падает тоже,
Кто скажет, как нам быть,
Ведь мне тебя не забыть.
Любовь все решила за нас,
Расстояние, жизнь без твоих глаз.
Судьба развела мосты,
Мы с тобою теперь одни.

Зачем расстояния между нами стеною
Встали непробивною.
Зачем расстояния быть вместе не дали,
Но суть друг друга украли.

Зачем расстояния между нами стеною
Встали непробивною.
Зачем расстояния быть вместе не дали,
Но суть друг друга украли.


Похожие новости.


Деловые

Деловые

1. Лишь недавно полстраны Населяли пацаны - А теперь костюмы, бизнес-ленч, Банки, факсы, секретарши. Было ваше - стало наше. Где же воля? Мамочка, не плачь! Пацаны ушли в музей, Где их ждали, как друзей, Пионеры и богатыри. А былые



Вовки

Вовки

Так само, як в мережі вірусу, У кожного під шкірою Є місце для весни. Під тобою прірва знизу, Твій розум десь поблизу, Десь на рівні глибини. І все ніби-то нормально, Навкло віртуально, Але ідуть вовки. Вовки шкляні, проникливі, Вовки зі



Хвилина

Хвилина

Минає? Що ж, нехай минає, Таке життя вже має скоре. Була й нема, так пропадає, Як хмар зникомі архітвори. Приспів: Ша-на-на-на, ша-на-на-на... Хвилина-на-на-на-на-на-на-на... Хоч змінюється все на світі, Та є й незмінні будні й свята, Купаються в озерах завжди На



N’aie Plus D’amertume

N’aie Plus D’amertume

Dans ma m?moire qui d?rape Gardera le dur de l'asphalte tu pr?f?res les angles plus aigus D'un destin qui semble perdu N'aie plus d'amertume Et parle ? la lune Tu n'as pas le choix C'est peut ?tre



Сіра Реальність

Сіра Реальність

Ми опинилися тут, прийшли у це буття І кожен з нас розрізняє своє життя Ви є навколо мене і ніби різні усі, Та ви зливаєтесь в масу "сірих кубиків" Я намагаюсь щось побачить особливе




Нет комментариев

Комментариев нет.

Извините, обсуждение на данный момент закрыто.