Мара

(музика & слова Чура)

Чом ти, калинонько, та й похилилася?
Чом ви, матуся, та й зажурилися?
Чом Сонце в небі та й почорніло?
Чом босий стою, сорочка біла?
Маро, бабуся Марено,
Чорная хустина, уклін тобі ниць!
Ти, сива, повідай, скажи мені, мудра -
Чи славно я бився, чи чесно я жив?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Чи за сон, чи за мрію,
Як я бився, як жив?
Чи не зрадив я Роду,
Чи ім’я не зганьбив?
Чи поглянути зможу
У світлі очі Богів?
Маро, все відаєш-знаєш,
Скажи, що сильніше – чи правда, чи страх?
Чи бити поклони, чи битись до скону,
За срібло в руках чи за світло в серцях?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Проти чорної сили,
За дітей та батьків!
Чи не марна та битва,
Чи потрібна та честь?
Де той сон, де та мрія,
Розкажи мені, Смерть!
Давно те було. Билися воїн славний
Та чорний змій, що сто голів мав.
Як той лицар одну голову зруба,
У того змія дві вироста.
Чого ж ти, синку, душу віддав ворогам,
Про них співав, до них промовляв?
За що ж бився, що виростив, збудував?
Що залишив по собі синам?”
Маро, пусти мне, Маро!
До світлого Сонця, своєї землі!
Зведу я палати із чистої Правди
Для нашого Роду та світлих Богів!
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Бьються воїни білі
Проти нелюдів злих!
А за що вони б’ються,
Та й не знають самі.
Ой радіють, сміються
Чужинецькі боги!

Похожие новости.

Ты не бойся меня И попробуй погладь. Я хочу просто так Стать кошкой. Игра без огня! Я тихонько кусал, Там, где было нельзя. И хвостом обнимал, Где можно. Игра без огня! Где же ты где В это этой игре? Скажи! Ну где же

Ты опускаешь вниз глаза, На мой вопрос немой ответ. Дрожит застывшая слеза, А губы шепчут слово – «нет!» Не может быть, не может быть. Нас не спасет святая ложь. И горя ком, а в сердце крик

Ай, эле бик еракта идек без, (Ай, еще мы были так далеки) Житмеш чакрым жирдэн килдек без; (Мы пришли с мест дальностью 70 верст) Аккалфакнын тагылган чагы,

А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали в ціні. І тільки два слова, Два слова сумління колотимуть: Пробачиш мені? Моя мила, пробачиш мені? Пробач мені, мила, Яви свою милість, пробач мені. Звільни мою

Порозкидала нас недоля По всіх широтах і світах, Ламала, гнула нас неволя, Немов билину на вітрах. Не всі вернулися додому, Лишились там, на чужині, В сльозах втопили горе й втому, Літа - змарновані й сумнi. Приспів: Будуймо храм, духовний