Мара

(музика & слова Чура)

Чом ти, калинонько, та й похилилася?
Чом ви, матуся, та й зажурилися?
Чом Сонце в небі та й почорніло?
Чом босий стою, сорочка біла?
Маро, бабуся Марено,
Чорная хустина, уклін тобі ниць!
Ти, сива, повідай, скажи мені, мудра -
Чи славно я бився, чи чесно я жив?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Чи за сон, чи за мрію,
Як я бився, як жив?
Чи не зрадив я Роду,
Чи ім’я не зганьбив?
Чи поглянути зможу
У світлі очі Богів?
Маро, все відаєш-знаєш,
Скажи, що сильніше – чи правда, чи страх?
Чи бити поклони, чи битись до скону,
За срібло в руках чи за світло в серцях?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Проти чорної сили,
За дітей та батьків!
Чи не марна та битва,
Чи потрібна та честь?
Де той сон, де та мрія,
Розкажи мені, Смерть!
Давно те було. Билися воїн славний
Та чорний змій, що сто голів мав.
Як той лицар одну голову зруба,
У того змія дві вироста.
Чого ж ти, синку, душу віддав ворогам,
Про них співав, до них промовляв?
За що ж бився, що виростив, збудував?
Що залишив по собі синам?”
Маро, пусти мне, Маро!
До світлого Сонця, своєї землі!
Зведу я палати із чистої Правди
Для нашого Роду та світлих Богів!
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Бьються воїни білі
Проти нелюдів злих!
А за що вони б’ються,
Та й не знають самі.
Ой радіють, сміються
Чужинецькі боги!

Похожие новости.

She wanna get outta the car in the middle of the road And her screaming and hollerin' is getting mighty old She check every paper when you step out the room Ain't go

Amata mia, deve essere cambiato il tempo perch? nel mio giardino sboccia una rosa. averti qui ? pi? di quello che aspettavo ? pi? del giorno che sognavo e sognavo... tu fai a me quello che il

Як ще не було з нащада світу, Тоді не було, ні неба, ні землі, А було тільки синєє море, А на тім морі – явір зелений. А на тім морі явір зелений, На тім яворі

Давай, не будем прятать глаз Расстанемся легко на раз два три Посмотри… Что нас с тобою ждет двоих, Что люди в случаях таких творят Говорят… Припев: Лето, лето, не затягивай. Лето, лето, ну пока давай! Ты ли это, не

Всеобщая серость при нашем-то уровне Росли вроде умными, выросли дурнями Мундиры напялили, стаканы наполнили Едва захмелев, протрезвели, и поняли Что вот она жизнь, а податься в ней некуда Есть соцреализм, порожденье совдепово Кому пировать у стола