Мара

(музика & слова Чура)

Чом ти, калинонько, та й похилилася?
Чом ви, матуся, та й зажурилися?
Чом Сонце в небі та й почорніло?
Чом босий стою, сорочка біла?
Маро, бабуся Марено,
Чорная хустина, уклін тобі ниць!
Ти, сива, повідай, скажи мені, мудра -
Чи славно я бився, чи чесно я жив?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Чи за сон, чи за мрію,
Як я бився, як жив?
Чи не зрадив я Роду,
Чи ім’я не зганьбив?
Чи поглянути зможу
У світлі очі Богів?
Маро, все відаєш-знаєш,
Скажи, що сильніше – чи правда, чи страх?
Чи бити поклони, чи битись до скону,
За срібло в руках чи за світло в серцях?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Проти чорної сили,
За дітей та батьків!
Чи не марна та битва,
Чи потрібна та честь?
Де той сон, де та мрія,
Розкажи мені, Смерть!
Давно те було. Билися воїн славний
Та чорний змій, що сто голів мав.
Як той лицар одну голову зруба,
У того змія дві вироста.
Чого ж ти, синку, душу віддав ворогам,
Про них співав, до них промовляв?
За що ж бився, що виростив, збудував?
Що залишив по собі синам?”
Маро, пусти мне, Маро!
До світлого Сонця, своєї землі!
Зведу я палати із чистої Правди
Для нашого Роду та світлих Богів!
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Бьються воїни білі
Проти нелюдів злих!
А за що вони б’ються,
Та й не знають самі.
Ой радіють, сміються
Чужинецькі боги!

Похожие новости.

Ти давно вже словам Просто так не повіриш, Ти вже знаєш на смак Розставання і біль, Тільки цих почуттів Ти нічим не заміниш, Просто скажи собі... Ти, напевно, також Не умієш прощати, Не знаходиш слова Аби просто піти, І боїшся, коли

Slow, slow me down, Her blood, on my bones. Let go, lay to rest. We fall, we fall, we fall, We fall to the ground. Sleep, sleep all night While the young, they wait alone. Get up,

(The Police) Every breath you take Every move you make Every bond you break Every step you take I'll be watching you Every single day Every word you say Every game you play Every night you stay I'll be watching

Я читав по твоїх долонях своє життя, Я помітив вечірнє сонце в очах твоїх, Я так хочу запам’ятати назавжди Твій, мов діаманти, сміх. Не біда, шо навколо люди і стільки днів Розміняли ми і не

Запрограммированный муж, Подначитавшийся газет, Урвав на кухне жирный куш, Запирается в клозет. Отдельный кабинет! Проинформированный муж Глазами «зырк» по сторонам. Он делит их на явных шлюх И на вполне приличных дам Дарвина ученье – видоразделенье! Эрегированный муж, Оклад ни низок не