Мара

(музика & слова Чура)

Чом ти, калинонько, та й похилилася?
Чом ви, матуся, та й зажурилися?
Чом Сонце в небі та й почорніло?
Чом босий стою, сорочка біла?
Маро, бабуся Марено,
Чорная хустина, уклін тобі ниць!
Ти, сива, повідай, скажи мені, мудра -
Чи славно я бився, чи чесно я жив?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Чи за сон, чи за мрію,
Як я бився, як жив?
Чи не зрадив я Роду,
Чи ім’я не зганьбив?
Чи поглянути зможу
У світлі очі Богів?
Маро, все відаєш-знаєш,
Скажи, що сильніше – чи правда, чи страх?
Чи бити поклони, чи битись до скону,
За срібло в руках чи за світло в серцях?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Проти чорної сили,
За дітей та батьків!
Чи не марна та битва,
Чи потрібна та честь?
Де той сон, де та мрія,
Розкажи мені, Смерть!
Давно те було. Билися воїн славний
Та чорний змій, що сто голів мав.
Як той лицар одну голову зруба,
У того змія дві вироста.
Чого ж ти, синку, душу віддав ворогам,
Про них співав, до них промовляв?
За що ж бився, що виростив, збудував?
Що залишив по собі синам?”
Маро, пусти мне, Маро!
До світлого Сонця, своєї землі!
Зведу я палати із чистої Правди
Для нашого Роду та світлих Богів!
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Бьються воїни білі
Проти нелюдів злих!
А за що вони б’ються,
Та й не знають самі.
Ой радіють, сміються
Чужинецькі боги!

Похожие новости.

Від зливи музики в мені ніде немає порятунку. То грає на щемкій струні під паву ряджена чаклунка, То грає осінь, і бринять над садом бджіл віолончелі, І невимовна благодать заквітчує мою оселю. Приспів: Світе мій,

Там, там, там, тільки там, де нас нема, Там, не падає зима, Тільки там, тільки там, де нас нема, з неба! Там, там, там, тільки там, де нас нема, Там не падає вона, Тільки там,

Одкаль Соненько сходило (2) Дівча яблінку (3) садило. Росни яблінко висока (2) На три конари (3) широка. Вроди яблучко або дві (2) Єдно милому (3), друге мі. Милому красне червене (2) Мені маленьке (3), зелене. Одкаль Соненько сходило

Я придумал мир, Но меня разорвал народ Я устроил пир, Но мясо мое съел урод Хорошая игра: уничтожение самого себя! Я крикнул "Вперед!" Все дрались как звери Очень трудно верить, что Хорошая игра: уничтожение самого себя! И Я горжусь тем Что

Торвальд: Мрачный пейзаж мне открылся - Ночь или день? Тут не понять. Дезмонд исчез, испарился. Где мне теперь его отыскать? Мёртвого Солнца лучи холодны, Всюду следы от баталий былых, Но не затронул молот Войны Деймоса башню на пике