Мара

(музика & слова Чура)

Чом ти, калинонько, та й похилилася?
Чом ви, матуся, та й зажурилися?
Чом Сонце в небі та й почорніло?
Чом босий стою, сорочка біла?
Маро, бабуся Марено,
Чорная хустина, уклін тобі ниць!
Ти, сива, повідай, скажи мені, мудра -
Чи славно я бився, чи чесно я жив?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Чи за сон, чи за мрію,
Як я бився, як жив?
Чи не зрадив я Роду,
Чи ім’я не зганьбив?
Чи поглянути зможу
У світлі очі Богів?
Маро, все відаєш-знаєш,
Скажи, що сильніше – чи правда, чи страх?
Чи бити поклони, чи битись до скону,
За срібло в руках чи за світло в серцях?
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Проти чорної сили,
За дітей та батьків!
Чи не марна та битва,
Чи потрібна та честь?
Де той сон, де та мрія,
Розкажи мені, Смерть!
Давно те було. Билися воїн славний
Та чорний змій, що сто голів мав.
Як той лицар одну голову зруба,
У того змія дві вироста.
Чого ж ти, синку, душу віддав ворогам,
Про них співав, до них промовляв?
За що ж бився, що виростив, збудував?
Що залишив по собі синам?”
Маро, пусти мне, Маро!
До світлого Сонця, своєї землі!
Зведу я палати із чистої Правди
Для нашого Роду та світлих Богів!
Без меча та надії,
Без пісень та Богів,
Бьються воїни білі
Проти нелюдів злих!
А за що вони б’ються,
Та й не знають самі.
Ой радіють, сміються
Чужинецькі боги!

Похожие новости.

A plague in the workhouse A plague on the poor now I feed on my drum 'til I'm dead Yesterday, fever Tomorrow, St. Peter I'll feed on my drum until then What melody will lead my

Как объясняются в любви? Когда любовь случится с вами, Она подскажет это вам сама, Но только не словами. ПРИПЕВ: Любви не учат, а еще любви не учатся. И получается не все, а что получится. Любовь -

A lot of people ask me Where the fuck I've been at the last few years Shit I don't know But I do know - I'm back now. Here comes the rain

Lavorer? per poi goder goder di chi? goder di cosa? e ti amer? sopra ogni cosa per poi goder goder con te Lavorer? senza riposo per poi goder goder di cosa? e ti amer? mia dolce

Сказал себе я: брось писать,- Но руки сами просятся. Ох, мама моя родная, друзья любимые! Лежу в палате - косятся, Не сплю: боюсь - набросятся,- Ведь рядом - психи тихие, неизлечимые. Бывают психи разные - Не буйные,