Стріла

Пущені пруживим, тугим луком,
В чорну пітьму дзвінко полетіли
Ковані огнистим локі стріли,
Чорну ніч розколивали звуком.
Горда дума на чолі блідому:
Десь судьба захована в безмежжі!
Блиск вогню цілує горді вежі,
Блиск вогню на овалі шолому.
Непобідна посестро Валькірій!
Чом ця стрілка збилася з дороги,
Заблукала в мій далекий вирій?
Адже я співець самотній,
Не герой, що переміг Ліндвурма!
Я лиш арфа - я не сурма.

Де заховано твій безцінний дар -
Крилату гостю з вістрям золотим?
Великий світ. Та радитись ні з ким
Не має в ньому мандрівний кобзар.
Великий світе! Замалий твій храм
Для світлих жарів - золотистих стріл!
Створю ж у серці другий небосхил,
Йому в опіку скарб цінний оддам.
І вже іду веселими стежками
У світ, у світ - іду, немовби плив.
Несу пісні, змережані казками,
І повні жмені нескінченних див.
І вже іду веселими стежками
У світ, у світ - іду, немовби плив.
Торкаю струни вмілими руками,
Вони ж бринять, як усміхи тятив.

Гей, несу я казки та пісні,
Гей, мандрую від хати до хати...
Але мре моє слово крилате
І минають без радощів дні.
Десь у темній печері на дні
Змій поклав свої царські палати
І віки вже те царство прокляте
Глушить людські казки та пісні.

Прийде час. Вирву з серця стрілу!
Стане арфа напруженим луком,
І розітнеться спів золотий.
І на вкриту кістками скалу
З диким ревом смертельним і грюком
Впаде мертвий побіджений змій!

Похожие новости.

Ой по небесному шляху, через чорний ковиль Їдуть фіри чумацькії мальовані. Ой та їдуть вони, космічних звірів поганяють, Що то їх турецькії люди волами називають. Легенько вони ступають, до сонечка-Ярила поспішають, Дари йому везуть-зберігають. І не

Просто непомітно все минає. У нього є вона - Вона закохана. Але чогось не вистачає. Не думай про це - Гаразд усе! Ти бачиш місто кольорове Та люди ходять уперед. Але твоє кохання вже не нове І ти не

My baby'd been wishing That I'd take her fishing So we waited on the perfect day Hitched up my old john boat To see if it would still float Should've seen the smile on her

Композитор - Дмитрий Маликов Слова - Лилия Виноградова Мы – это стрелки, что каждую полночь встречаются, Так ненадолго и неизбежно прощаются. Мысли и чувства на расстоянья умножены, И друг без друга теперь уже точно не

Поцілуй мене очами, приголуб мене думками. Непотрібно зайвих слів, мінімум зусиль. Буде так, як ти захочеш, хочеш літо - буде осінь. Хочеш кави - буде чай, світло вимикай - Електрична Лама. Твоє серце на