Стріла

Пущені пруживим, тугим луком,
В чорну пітьму дзвінко полетіли
Ковані огнистим локі стріли,
Чорну ніч розколивали звуком.
Горда дума на чолі блідому:
Десь судьба захована в безмежжі!
Блиск вогню цілує горді вежі,
Блиск вогню на овалі шолому.
Непобідна посестро Валькірій!
Чом ця стрілка збилася з дороги,
Заблукала в мій далекий вирій?
Адже я співець самотній,
Не герой, що переміг Ліндвурма!
Я лиш арфа - я не сурма.

Де заховано твій безцінний дар -
Крилату гостю з вістрям золотим?
Великий світ. Та радитись ні з ким
Не має в ньому мандрівний кобзар.
Великий світе! Замалий твій храм
Для світлих жарів - золотистих стріл!
Створю ж у серці другий небосхил,
Йому в опіку скарб цінний оддам.
І вже іду веселими стежками
У світ, у світ - іду, немовби плив.
Несу пісні, змережані казками,
І повні жмені нескінченних див.
І вже іду веселими стежками
У світ, у світ - іду, немовби плив.
Торкаю струни вмілими руками,
Вони ж бринять, як усміхи тятив.

Гей, несу я казки та пісні,
Гей, мандрую від хати до хати...
Але мре моє слово крилате
І минають без радощів дні.
Десь у темній печері на дні
Змій поклав свої царські палати
І віки вже те царство прокляте
Глушить людські казки та пісні.

Прийде час. Вирву з серця стрілу!
Стане арфа напруженим луком,
І розітнеться спів золотий.
І на вкриту кістками скалу
З диким ревом смертельним і грюком
Впаде мертвий побіджений змій!

Похожие новости.

Остановятся безлюдные улицы, Как картинки из недавнего прошлого, Все случается, а это не сбудется, То, что утекло, не воротится больше. Я пыталась уберечь до последнего Свою звездочку за маленьким облаком, Оказалась там давно уж и нет

Каплей слёз – падающих звезд равнодушна бесконечность Ты всё ждешь звездный дождь – поцелуй судьбы навечно Не уснуть в эту ночь – мысли штормом пролетают И луна свою грусть прямо в сердце посылает Смотрит

You be yellin boom boom when yah really pum pum See my flow hotter then noon in june june If Biggie was alive he sign me Im the New Edition like Bobby & Ronnie Just

Я не зруйную відстані стіни І ти не станеш іншим всерівно Чому моє серце забрав ти далеко? Без тебе на світі жити не легко Приз за розлуку і вирване серце Щастя невчасне і надто відверте Буде

Вона, різала пальці Як стрибала з вікна. Вона, в помаранчевих снах Блукала сама. А він, заховавшись під сніг. Помаранчами мерзлими Жбурляв їй у слід. Вони, ніби різні човни. Пливли у своїх думках, Щоб потім піти По пустих берегах. Та настала ніч,