Арешт

I
Ти уяви собі - падає Боінг
Людей кидає сила ваги
Як погані бі-бої вони падають вниз
Найпоганіша криза із усіх криз
Я у салоні і саме в цей час
Хтось на небі надав мені шанс
Я зустріла його врешті-решт
Але все це змінив мій арешт

Приспів:
Я бачу сни, я бачу сни
Ти до мене не ходи, не дзвони
Коли я бачу сни, коли я бачу сни
Я бачу сни, я бачу сни
Ти до мене не ходи, не дзвони
Коли я бачу сни, коли я бачу сни

II
Поки наш літак падав униз
Я пригадала, що читала десь колись
Що у кожній тварі має буть хтось
В собаки - собака, в Юнони - Авось
У моря - річка, у дома - тин,
У Петра - Марічка, все з двох половин
Ми - два береги, Буда та Пешт
Все було б добре, якби не арешт

Приспів

III
Що було потім, розповім в двох словах
Вирішив він зупинити цей жах
Мене взяв на руки, крила розкрив
І покинув літак і на землю злетів
Сяяло сонце, він сів на траву
В мої очі він зазирнув
Я зрозуміла, що нема в світі меж
Але це все зіпсував мій арешт

Приспів

IV
Ось любов, так любов, він долоні простер
Але поруч з’явився гелікоптер
Суворі люди, пси, автомати
Сказали, що право я маю мовчати
Оце так ламбада, засада така
Але я була винна, я пілот літака
Я не встигла сказати "І я тебе теж", -
Ось так відбувся мій арешт

Приспів (2)

P.S.
Вийде сонце, виведе з омани
Але ранок не лікує рани
Спи не спи, журися не журися
Не зустрілися, то хоча б наснися

Похожие новости.

Холоди (разом з Юрієм Гнатковскі)

Холоди на землю впали, холоди Молодий сумує місяць, молодий Він свою шукає зірку, Мон амур, зітхає гірко А у місті тисячі доріг І всюди сніг, всюди сніг Холоди замкнули брами, холоди Може мідний гріш, а може золотий Хтось

Я Куплю Тебе Новую Жизнь

Ты не знаешь себе цены, Ты не видишь его вины, Ты блестишь золотым кольцом В сердце маленьком и пустом. Ты не хочешь никак понять, Что ему на тебя плевать, Ты живёшь в облаках мечты, У него сто

Анатомія Болю

Я б вирвав серце і язик Та чи зумію я мовчати І жити з відчуттям палати Що має номер шість Хтозна куди веде цей шлях А може краще і не знати І не кричати й не

Как Же Долго Я Верил В Любовь

Я сражался с невидимым злом На окраине света, На огонь я ходил напролом И храним был судьбою, От того на свечу и летят Все безумные бабочки лета, От того через небо дорога Шумит за тобою. Как же долго

Забута Земля

Село в ночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, де обрії спинились в леті. У бурих кублах побіч себе звірята, люди і