Арешт

I
Ти уяви собі - падає Боінг
Людей кидає сила ваги
Як погані бі-бої вони падають вниз
Найпоганіша криза із усіх криз
Я у салоні і саме в цей час
Хтось на небі надав мені шанс
Я зустріла його врешті-решт
Але все це змінив мій арешт

Приспів:
Я бачу сни, я бачу сни
Ти до мене не ходи, не дзвони
Коли я бачу сни, коли я бачу сни
Я бачу сни, я бачу сни
Ти до мене не ходи, не дзвони
Коли я бачу сни, коли я бачу сни

II
Поки наш літак падав униз
Я пригадала, що читала десь колись
Що у кожній тварі має буть хтось
В собаки - собака, в Юнони - Авось
У моря - річка, у дома - тин,
У Петра - Марічка, все з двох половин
Ми - два береги, Буда та Пешт
Все було б добре, якби не арешт

Приспів

III
Що було потім, розповім в двох словах
Вирішив він зупинити цей жах
Мене взяв на руки, крила розкрив
І покинув літак і на землю злетів
Сяяло сонце, він сів на траву
В мої очі він зазирнув
Я зрозуміла, що нема в світі меж
Але це все зіпсував мій арешт

Приспів

IV
Ось любов, так любов, він долоні простер
Але поруч з’явився гелікоптер
Суворі люди, пси, автомати
Сказали, що право я маю мовчати
Оце так ламбада, засада така
Але я була винна, я пілот літака
Я не встигла сказати "І я тебе теж", -
Ось так відбувся мій арешт

Приспів (2)

P.S.
Вийде сонце, виведе з омани
Але ранок не лікує рани
Спи не спи, журися не журися
Не зустрілися, то хоча б наснися

Похожие новости.

Rise Up / Size Up

too high to reach too deep to hide away i pray maybe we should end this game too far to care too close to look away i pray maybe we should break this chain i don't

На Дальний Берег

I На дальний берег моря Белого Лечу опять, с судьбой не споря. И Вы, мечта моя несмелая, Рук не заломите от горя. Очередное расставание: Упрек, досада, огорчения. Лечу лечиться расстоянием,

Tumbling Down

HEY, SHOW ME SHOW ME WHAT YOU’VE GOT DON’T WASTE MY TIME WITH ANYTHING YOU’RE NOT HEY, GIVE ME GIVE SOMETHING REAL I’M NOT QUITE CERTAIN ABOUT WHAT I FEEL I CAN’T TAKE IT ANYMORE YOU’VE LIED TOO MANY

Або-або

Або не Ви, або не я, Або невинні кола диму. Одне у синіх снах, у дивинах Є обличчя звичне, марює. У божевіллі утвори Сузір'я віри в неймовірне. Однак, я не горю, лише горюю. Одне молю, повторюю. Не без

Пой, Скрипочка

1. Эту душу опохмелить бы зарей, О Россия, тобой болен снова! Коль умру, то хотя бы в землю зарой Нелюбимого, но родного. Так чтоб сверху дождей - ледяная слюда, Шум берез и ромашки, ромашки. И еще