Гоголя
Тільки Бог розсипав зорі,
А на хутір впала ніч.
Хитрий чорт кудись поніс
Срібний Місяць у долонях.
Двоє друзів у ту пору
Обійнявшись йшли в шинок.
Й зупинились на дорозі
Посовітуватись щоб!
- Куме, трясьця його матір,
Щось не видно ні чорта!
Десь не бачу де та стежка,
Що у шинок заверта.
- Намело багато снігу,
Нігде випить й закусить.
Може зайдем до Солохи?
Он у шибці щось горить!
А Солоха - вража баба,
З чортом водить мармелад!
Пригоща горілкой з салом,
Й вертихвостить пишний зад.
Коли: Шасть! Бубух! Агова!
Хтось у двері калата.
І гука: - Егей! Солоха!
В чорта в хвіст пішла душа.
А Солоха, не злякавшись,
Чорту каже: - Лізь в мішок!
А сама мерщій до двері
Подивитись хто ж прийшов.
Веліколєпная Солоха, добрий вечір, добрий час!
З моїм кумом, Опанасом, на Різдво прийшли до вас!
Став люб’язная Солоха самогона й свіжини,
Бо на дворі завірюха, що й не дійдеш до корчми!
Гості пили та гуляли, били чорта по горбу!
Танцювали і співали, й цілувались до впаду...
А кінець цієї пісні мені влом уже співать,
Тим, хто хоче знати далі, треба Гоголя читать.
Гоголя... а подать сюда Гоголя...
Гоголя...
Похожие новости.
Quand Le Rideau Tombe
Nous sommes tous a la merci du monde Qui change chaque seconde Nous sommes tous fait d’espoir De doutes, de hasards Mais vos regards sont nos phares C’est comme une bouff?e d’oxygene Car nos joies et
Poczekam
1. Jest tak jak pewnie mia?o by? Brak sn?w po zimny ?wit Trzy kawy i ca?kiem s?aby puls Zn?w ty m?j blady strach Do?? mam ju? za ciasnych ciemnych dni Chyba potrafi? si? ?mia? I pami?ta?
П’яний
Сонце палає Повітря п’янить А ти у шлюбному вбранні Я хочу як Фауст Спинити цю мить Але не в стані Доле моя, не спіши, зачекай! Дай загляну тобі в очі Що ти несеш мені - пекло чи рай Знати
Третий Рим
Отпусти штурвал все рули заклинили Бьет девятый вал в берега Сицилии Словно в горле кость перебила дыхание И срывает злость потолки мироздания. Ты - мой третий Рим, пепел и дым, боль и спасение Всё, в
Сорока-ворона (Сумна казка №2)
Сорока-ворона кашу варила, Сорока-ворона діток кормила. Першому дала, другому дала, а третього, найменшого з хати прогнала... Нащо нам в хаті такеє ледащо вічно у небо очі таращить, ніхто не знає де він пропадає, нехай іде шукати, що