Країна Дітей
"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)
З-над білих сорочок - подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? -
З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт - у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.
До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.
Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве -
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.
(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет - 3)
Похожие новости.
Karma
[Joss Stone] If I was just a little bit stronger, baby Coulda make it last a little bit longer maybe Coulda made it on my own I should have just let you go I should
Небеса
Небеса, небеса – дате силы бродяге, Небеса, небеса - я еще не устал. Я еще поживу в этой вечной бодяге, Где упрямая ложь грубо правит свой бал. Я еще поживу в этой вечной бодяге, Где
Школа Танцев
Где бы смелости такой набраться Чтобы записаться в школу танцев И снискать твоё расположение Говоря на языке движений. Припев: У-у-у, в этом трудно признаться Как нелегко от земли отрываться. Полная свобода, чувство ритма И походка - острая, как
Вечно Жить
Сколько не живете, все равно помрете Разве ж не понятно, ведь не вечно править. Лестно шепчут крысы, лижут попы, писы, Фу, какая мерзость, преданность и верность. Королю надо немного, трон и слава богу. Лучше прирасти,
Cокол
все объяснит в последний момент, брызги страстей прежние роли сердце в петле шифрованных лент тайной любви выдаст пароли завтра не будет а ночь только повод скрыть позади этих глаз холод сокол не вышел на связь, что-то