Країна Дітей

"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)

З-над білих сорочок - подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? -

З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт - у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.

До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.

Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве -
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.

(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет - 3)

Похожие новости.

Jeanette

Jeanette my love don't use the elevator Don't climb and rise don't lick it in the times of war Tell him that I was more than him in the bed My hands are

Блюз Для Ілюз

Колись в моєму тілі жив другий Це майже теж саме Що мене там не було Він їв мій мозок пив мій сік Казав що завтра не настане Одного разу я промовив Крізь безкінечність тиші сну Так прозвучало

Tony Zoulias (Lustful Life)

I had a heart attack and boy it brought me back To where I was before I started to believe in myself I didn't need no gun I didn't need no sword I didn't

Три Пути

Три пути, куда пойти Что б, о чем мечтала, я могла найти Капли, стучат часы, куда идти, куда идти Мелодия внутри меня как зеркало, всё отразила Я увидела смех и слёзы, которые я не

Стюардеса

Туман упав на лін(?) - вильоту нема, Без гуркоту турбін на душі зима. Я в телефон кричу: «Не сумуй дарма. Я скоро прилечу, розведу туман.» Я в телефон кричу: «Не сумуй дарма. Я скоро прилечу,