Країна Дітей
"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)
З-над білих сорочок - подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? -
З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт - у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.
До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.
Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве -
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.
(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет - 3)
Похожие новости.
Ready
Frozen Forgetful again The part where I lose my head The scene where I'm supposed to speak but instead I sit and listen again I'm stuck with these cards, I guess Leaping from this cliff in
Может
Город серых витрин. Он один стоит между льдинами… Город тусклых огней. Светил всё сильней. Хотел, чтоб его увидели… Снег скроет дома. Я там одна. И тишина крадётся… Ночь, ты мне как сестра. И мы до утра С тобой опять сольёмся… (х3) Может!
Что Ты Со Мной Сделал?
Ноет и рвется, сердце неймется,- Хочет вырваться из груди! Ну а холодный разум смеется… Не торопись, говорит,- подожди! Небо сломалось. Нет четких мыслей… Полностью я, не уверена в том, Что происходит? И что будет дальше? Так продолжается день
Случай На Шахте
Сидели пили вразнобой "Мадеру", "старку", "зверобой", И вдруг нас всех зовут в забой, до одного: У нас - стахановец, гагановец, Загладовец,- и надо ведь, Чтоб завалило именно его. У нас - стахановец, гагановец, Загладовец,- и надо ведь, Чтоб
Спаси И Помилуй
Муз: М.Дунаевский Сл. И.Резник Склонился на плечи таинственный вечер За тихим окном притаилась луна. Зажглись и погасли усталые свечи И я от нежданного горя пьяна. И здесь без тебя я как птица свободна, Но только