Країна Дітей
"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)
З-над білих сорочок - подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? -
З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт - у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.
До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.
Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве -
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.
(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет - 3)
Похожие новости.
Сумніви
Сумніви - блядськії, бісові ручечки Знову вчепилися в мене впевнено. Як розірвати їх міцні жили? Як відірватись від цього жаху? Брудними нігтями лишають рубці На нервній системі моїй і, можливо, твоїй Я не вірю, що їх
Пробач, Кохана
Я так часто тебе залишаю, Мов стеблинку у полі одну. Знаю добре, мене ти чекаєш, Виглядаєш коли знов прийду. Приспів: Ти пробач, кохана зіронько, пробач. Не тужи за мною, чуєш, і не плач. Я лечу до тебе
В Сердце Моем
На бесконечном пути, я стою, перед глазами мелькают тени. Не могу, не могу, не могу разобрать черты, столь знакомые мне. Слишком много дыма, от огня что залило дождём. Первый, неумелый и жадный. Первый,
Так Случилось – Мужчины Ушли…
Так случилось — мужчины ушли, Побросали посевы до срока. Вот их больше не видно из окон — Растворились в дорожной пыли. Вытекают из колоса зерна — Эти слезы несжатых полей. И холодные ветры проворно Потекли
When An Old Man Dies
Along with the shoes and the shirts and the ties There's