Країна Дітей
"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)
З-над білих сорочок - подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? -
З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт - у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.
До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.
Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве -
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.
(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет - 3)
Похожие новости.
Твои Небесные Глаза
Я раньше глупо и порочно, не зная правил и табу, любил испытывать на прочность свою нехитрую судьбу. Но сразу понял, что с судьбою играть мне попросту нельзя, когда увидел над собою Твои небесные глаза... Не сложно стать
Марьиванна
Как-то раз Марьиванна Встала утром рано-рано И уже в который раз разломала унитаз, Разломала, развалила унитаз. Как назло соседи в сборе Раскричались в коридоре, Что у них уже в который раз разломали унитаз, Разломали, развалили унитаз. Но пришел
Song For Bob Dylan
Oh, hear this Robert Zimmerman I wrote a song for you About a strange young man called Dylan With a voice like sand and glue Some words of truthful vengeance They could pin us to
Прочь Из Моей Головы
Прочь из моей головы! Наугад в темноту, с середины концерта Сквозь толпу, сквозь охрану, сквозь двери, сквозь парк Чтоб чуть-чуть постоять над водой на мосту Прочь из моей головы! Здесь и так кавардак. Разбросав фотографии, Выбросив
Звезда
Улицы давно пусты, Я ждала тебя, а ты... На звезде я прячу все мечты, Там есть двое, это я и ты. Холодно опять одной, Мы разделены стеной, Почему я прячу на звезде Все послания тебе. Гори, гори, моя