Любовний Хід По Вулиці Радянській
Це хід весняних звірів, це парад лемурів,
Мальовані роти палкіші свіжих ран.
Це час коли жага струмує навіть з мурів,
Це марш нагрітих тіл, жагучих мов коран.
Це - танці потіпах під солодовим небом,
Ясновельможна кров темніє мов чифір.
Дівчата з медучилищ пахнуть млосно медом,
Прозорі наче спирт, летючі як ефір.
Це вихід гультіпак під шелести акацій,
Похід під ліхтарі лоліток і моргух.
Мов піонерок плин у дні шкільних вакацій
Повз вигуки афіш про м’ясо і про дух.
Повз біржу, казино, Мелодію, міліцію
Пастушки з вітражів, упирки з вар’єте,
Дурепи осяйні, вогненні янголиці,
Ці малпи трохи мальви, кожна з них цвіте.
Це час дерев і змій духмяний і такий,
Що виристає з ніг сурма хрипка і грішна.
Вони ідуть, а ти, як той більярдний кий,
Не в силі проказати навіть харе крішна.
Або ось ти поет, улюбленець планет,
Що бачиш то щоку, то вухо або кліпсу,
Заряджений такий увесь, мов пістолет,
Готовий розрядитись влучно в першу ліпшу.
Або ось ви вуйки, набичені буйтури,
Атлети з-під вітрин, деталі від скульптури.
Або ось ти флейтист, весь голубий аж синій,
Що трешся між купців з якихось абісиній.
Або хлоп’ята, ви, безвусі шкуродери,
Зелені королі вологі від жадань.
Уродженки весни пантери і гетери,
Повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань.
І потім розтають, і недосяжні знов,
Тікають у гаї повітряних небес.
Над вулицею ніч, помада, туш і кров,
Я так, я так, я так, я так тебе, тебе.
Похожие новости.
Не Скучай
Композитор - Дмитрий Маликов Слова - Лилия Виноградова Мы – это стрелки, что каждую полночь встречаются, Так ненадолго и неизбежно прощаются. Мысли и чувства на расстоянья умножены, И друг без друга теперь уже точно не
Слепой Сын
На что похожи облака , спросил меня мой сын слепой . Я б объяснил тебе ,но как ? Ведь ты не видишь мой родной. Ну объясни хоть как нибудь . Я как
If You
I wish I could understand Could figure out What makes me fly And what makes me fall It would be so simple If I could handle What makes me freeze And what makes me glow And now i Run
Подібен Апостолу
Коли метаєшся в самотності. І віриш, ще не заборонено. То ніби в благодатному Різдві. Секунди ловиш задоволено. Клянучи з ліжка до дверей, То знов до столу. Стаю подібне я апостолу Життя земно Христового. Біжу із дому. Розбиваю вщент. Надію близькому
A Hard Rain’s Gonna Fall
[George: Like to bring on a friend of us all, Mr. Bob Dylan!] Oh, where have you been, my blue-eyed son? And where have you been, my darling young one? I've stumbled on