Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Это Вс
Блестящие круги, по воздуху шаги Луч света... Танцую на луне, на яркой стороне Рассвета... И чтоб туда попасть со мной Ты глаза закрой... Припев: Это всё, мои воздушные мечты Мечтать мне помогаешь ты И не бояться высоты... Это всё, нежнее
Їм Було Байдуже
Лісом покриті гори високі, Смерекові смоли, березові соки, Стоїш та кайфуєш від панорами, І раз – ріжуть око порублені шрами... Хто-то-то зробив таку лажу – Перетворив ліс на попіл і сажу?!? Гуцули та боки приклали сили
Нормально Вс
Не то что бы у нас с ней отношения напряжены, Но я не вижу уважения в лице жены, Вот я и рухнул с пивом перед теликом, Она на кухне и у неё теперь
World Of Stone
Wise man, you won't be To follow the like of me In this world made of stone Such a long way to go We may disagree We all have the right to be In this world
Ветер Пел
Муз: О.Молчанов Сл. А.Славоросов Ветер пел в проводах, Ты блуждал в городах. Ты искал свет моей любви, Но мечты где твои? Кто-то в тёмных небесах, Нашу ночь назвал судьбой В этих каменных лесах, потерялись мы с тобой. Кто-то