Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Береги Себя, Мой Ангел
Береги себя, мой ангел, Я давно хотел признаться: У меня на свете ближе никого Посредине облачного севера Ты – мой заповедный островок. Береги себя, мой ангел, Пусть года и расстоянья Никогда не разлучают нас с тобой. Дни мои
Алкаш
Go Go Go Go Я наливаю себе стакан пива А потом ещё сто грамм спирта Можно ещё виски и вино что бы Всё видеть криво сегодня день хороший И я прекрасный парень моя душа поёт Ведь
Шейк
Как за рукой поведу за собой, След в тишине, подойди ты ко мне. Тень отпусти, этот shake завести, Стон в никуда навсегда, навсегда. Shake, это просто shake и день и ночь, Shake, это просто shake
Бедные Цветы
Муз: Н. Самулевич Сл. Н. Самулевич Как робко вглядываюсь я В твои глаза через цветы, Пока еще не догорят Неразведенные мосты. Над городом ночная муть, Полуостывший тротуар, В пыли мгновение уснуть Спешит пустеющий бульвар Неужели мы вдвоем,
Родина
Меня давит мой патриотизм Я вижу талый черный снег А в нем торчат красные глаза И просят только смерти О том мечтал давно и Я Но спас меня патриотизм И Я день ото дня Все разжигал свой