Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Шерше Ля Фам
Полминуты до вечера, Все амуры забились по углам. Полминуты до вечера, - Господа принесите стрелы. Сердце слишком доверчиво, Сердце перерубили пополам, Просто очень доверчива - Шерше ля фам. А завтра я скажу тебе чистую правду Миллионы красивых на
Розірву Весь Цей Світ
1 Що робити маю, відповідь шукаю. Де кого спитати, де кого спіймати - де? Що робити маю, відповідь не знаю. Де брехня у правді, знав би, не питав би де. Приспів: Я знаю, розірву руками весь
Easy Come On
Everybody called the lady Easy for the way the lady was to please Everybody told her she was crazy lovin' all the love away for free People hate to see you make
M?moire Morte
Tout s'efface, tout se m?lange en vrac Et je perds la trace, l'image de toi dans l'espace Amn?sie de nos amours enfuies, si belle ?tait la vie Refrain : Ma m?moire courte, ma m?moire,
Плачь И Смотри
Просто здравствуй, Просто как дела. Наверно так начну при встрече я. А пока смотрю издалека, И слёзы не от ветра в глазах. На асфальте домик белым мелом Он рисует неумело. По дорожкам золотых аллей Гоняет голубей. Карусель закружится Отраженьем в