Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Santa Buddy (Santa Baby)
Santa baby, slip a Rolex under the tree, for me I've been an awful good guy, Santa buddy And hurry down the chimney tonight. Santa buddy, a '65 convertible too, steel blue I'll wait
Пробач
Жодного разу за все життя Я не просив пробачень. Тільки до Бога я ніс каяття, Мав невгамовну вдачу. Я і сьогодні не завинив, Долю свою не зрадив. Та інколи досить лиш кілька слів, Щоб сумувала радість. Приспів: Гірке це
All Is Fair
(Verse) Close the blinds Sundown the sun Better run and hide Here they all come With the hate in their eyes Lies on their tongues So we stand and fight An army of one Uh-uhh Everybody wants to rule the
Зимно Там (разом з Юлією Лорд)
Час вже іти Але надворі зимно так Ти кажеш покинь Тому що зимно там Цей вечір такий Як добре, що ти зайшла приємний був В моїх руках твоя рука Мама турбуватиметься На варто так лякатися Татко зачекається Нічого з ними не
Девяте Травня
Скільки літ, скільки зим (2 рази) Ми не басились, брате, з тобою, Довгі петлі доріг, і атак чорний дим, І у пеклі ми лютого бою. Сльози й біль матерів, Гартували наш гнів, Розстеляли солдатські дороги, Ми нарешті