Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Ушла
Ушла не пол пути расстались непонятно И нестерпимо боль измучила в груди И не вернуть обратно Ведь не было бы тебя и не было б беды. Зову тебя и небо громко плачетл Ищу тебя под
Me Odeie
Me desgrace, me odeie. S? nunca esque?a que eu amei voc?. Me difame, me odeie. S? nunca esque?a que eu amei voc?. Qual ? o teu segredo, do que voc? tem medo. N?o sou nenhum
Верю, Не Верю (дуэт с Максимом Галкиным)
Меня терзают смутные сомнения и есть кое-какие подозрения что сердце наполняется тобой и замирает сладкою волной А я ещё не верю в очищения всё подвергаю критике, сомнению веду себя с тобой как на войне но думаю всё
Реальный Мир
Не хочу быть модным, Не хочу звучать как BLUR и OASIS тоже, к чёрту - Всю британскую волну. Имена - всего лишь буквы, Музыка - всего лишь звуки, Голос мой - всего лишь плёнка, Только ты один
Пасхальна
День наступає, ніч помирає І залишаються спогади, знаю День