Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
До Встречи На Звезде
Дождь по окнам и серое небо Ты как мягкий бинт обвил мое тело Не плачь, ведь это не выход Лучше дай мне света, а то я отвыкла Ночь в разгаре и дня мне не
Цепи И Кольца (globass hard version)
Под завалами в тёплых сомнениях Рисовала твои откровения В иероглифах, В строгих столбиках. Целовала в ладони желания, Танцевала на воздухе раненом В перламутровом Небе утреннем. Лёд там, где три года была вода. Лёд там, где два сердца сплетались Лёд там,
Мама
Дурная примета - гитара падает из рук. При ударе гитара издает странный звук И он похож, и он похож на траурный стон. По нам с тобою колокольный звон. Седина в голову, а бес в
Stole My Heart
(Waiting for a girl like you) The night shines It's getting hot on my shoulders I don't mind, this time it doesn't matter Cause your friends, They look good but you look better Don't you know
Время
Тише, каждый звук теперь сильней, Слышишь, мы стоим среди огней, Видишь, след на небе от руки, Там остались маяки, мы на ней, как мотыльки. Время-время так несправедливо Лечит-лечит нам раны фальшиво, Вместе-вместе мы неторопливо В небо, в