Волынки и Web.
Ничего общего! Почти...

Ми Помрем Не В Париж

В рубрике: Тексты песен — 31.07.2012

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.


Похожие новости.


Шукаю

Шукаю

Шукаю А може як я, ти зараз є сам, десь там. А може ти знов малюєш туман, десь там. Розірване скло твоїх, моїх світів, невже ми хотіли, щоб вогонь догорів? Приспів: Шукаю, питаю, не знаю де ти? де ти? Чекаю, кохаю, благаю не



Вставаймо, Браття-українці!

Вставаймо, Браття-українці!

ай білий світ і нас побачить, Узнає, скільки нас тут є. Не треба більше смутком й плачем Засіювать життя своє. Ми кращої достойні долі, Бо волю в серці берегли. Хай хвилі злості та сваволі Не б'ють об



Major Minus

Major Minus

They got one eye on watching you one eye, what you do? So be careful who it is you're talking to They got one eye on watching you one eye, what you do? So be



Счастье На Прокат

Счастье На Прокат

Любоваться тобой бесконечно Для меня это счастье, конечно, Но это как дождь в окно. Пеленой одна лишь погрешность, Пустотой дрожит неизвестность, Но дома так тепло. Остынет ночь и впустит к нам рассвет, Мы оба знаем всё и



Скажи

Скажи

Скажи как тебя зовут скажи знаешь ли меня Буквы сложат имя но мы живем в больших городах Я могу не узнать лицо ведь знаком с тобой через сеть Скажи прожить все заново или




Нет комментариев

Комментариев нет.

Извините, обсуждение на данный момент закрыто.