Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
I’m Going Home
I left my home by the ocean, I left my love by the sea, Dreaming I could sing my songs in the city... I thought the streets of London Would be paved with gold, But
Across The Universe
Words are flowing out like endless rain into a paper cup They slither wildly as they slip away Across the universe Pools of sorrow, waves of joy are drifting through my opened mind Possessing
Останні Дн
I Ти залиши мені, всю ту цінність своєї краси І не питай чому, просто тікай Я залишу для себе, ту частинку твого неба Та полечу у далі, там де ми з тобою не бували II Ти
Myself
I have always been different, I like to be, But everytime they got something to say to me. One day I had to be, I made a different me, But got to trouble
Let Her
You just walked in, to the quiet after the storm, yeah It's so chillingly silent, and you sense that something's wrong Hmmm, something's surely wrong Then you saw the letter, with the keys