Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Maria
She says she met me on a tour She keeps knocking on my door, she won’t leave me Leave me alone This girl she wouldn’t stop, almost had to call the cops She was
100 Tage Bis Zum Untergang
Hast du alles eingepackt was dir hier lieb und wichtig war? Hast du deinen Reisepass und ?berall "Lebwohl" gesagt? Ist irgendwas noch nicht erledigt? Jede Rechnung abbezahlt? Ist dein Grabstein schon bestellt oder ist er dir egal? Was
Execute
It appears that we have reached the Edge, that zenith where stimuli and comatose collide. Forty years ago, THE MAN proclaimed the Age of the Gross to be upon us, and
Я Люблю Тебя
Прикоснись своей рукой И дыханием со мной навсегда да Я люблю смотреть в глаза Я скажу и ты сказал Мне тогда Я люблю тебя За то что ты есть За то что
Прилетіла Ластівочка
Прилетіла ластівочка Сіла собі край віконця. Та й зачала