Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
О Тебе
Огни Гаснут в спящем городе И, остыв на холоде В тишине ночной Говорят со мной О тебе. Дожди Опять до самого утра Разбивают путь домой И как вчера Говорят со мной Каждый раз О тебе Все секреты о тебе Одной. О тебе Шепчет лето за моей
The Sweetest Kiss Of All
And so the play begins, and though it is the final night, My heart will sing, just to be beside her now is everything, And though it's a play I believe every
Товариство Мо
За роками роки, наче ті козаки, Що вертають додому з походу. Їхній дух не зачах, бо несуть на плечах Непідкорену волю народу. Приспів: Товариство моє, вже той час настає, Коли треба зібратися в коло. І сказати усім,
Не Больно
Ты наверно думаешь, Все теперь получится Что сорвался с дуру я, И опять буду мучаться Давай я покроюсь пятнами, А ты задрожишь испуганно Станем до тошноты понятными, Для всех, но только не друг
Sale El Sol
Estas semanas sin verte Me parecieron a?±os Tanto te quise besar Que me duelen los labios Mira que el miedo nos hizo Cometer estupideces Nos dejo sordos y ciegos Tantas veces Y un dia despues De la tormenta Cuando menos