Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Над
Заховалося сонце Між дрімучії хмари А земля дощу так чекала Зацікавились очі Що за дивнії чари І життя без неї не стало Надії, що все буде Як в казці – так любо Як рибі на дні Тільки пити не
Сільодка
Моя мила,
Oops!… I Did It Again
Yeah, yeah, yeah, yeah, yeah, yeah (2 x's) I think I did it again I made you believe we're more than just friends Oh, baby It might seem like a crush But it doesn't mean
ОМ
Ом Бог дощу напувай мене сльозами своїми, Ом Бог лісу вкрий мене у хащах своїх, Ом Бог вітру неси мене вище в небо, Ближче до дому великого Бога Сонця. Ом Бог дощу навчи мене
Naked As A Window
How hard for the covers to be pulled from their slumbers, but a ghost never gives up its sheet. Tell me, is it the same for the rattling chains or whatever you