Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Я Влюбилась
Стерта расстоянием твердая нить Силою и упрямством взял мой ответ Долго не собираясь ждать перемен Ты жадным поцелуем берешь меня в плен Остудила – обожглась Раскалила – завелась Что же это, может я, Я влюбилась? Are you ready? Are
Гімн Молодої України (разом з Олесем Донієм)
Сьогодні ми не на параді Розіб’єм мури темних хмар, Весь світ - борня, всі - на заваді, І сонце - золотий ліхтар. Воно веде і до сьогодні Усіх хто спротивом горів Мов у вулкановій безодні В серцях
Колискова
Моє миле дитятко, Зійшла в небі зоря. Спи, маленьке хлопятко. Спи, моє янголя. В світі доброго і злого Ти пізнаєш свій шлях. Спи, чарівний мій друже, Хай летить сон як птах. Твої очі – синії далі, І голівонька ясна. Хай
As Tears Go By
It is the evening of the day I sit and watch the children play Smiling faces I can see But not for me I sit and watch As tears go by My riches can't buy everything I
Интервью
Ты сидел-курил, я сидел-молчал. Спрашивал, я отвечал. А ты совал мне микрофон под нос: "Скажи, тебя волнует женский вопрос". Я отвечаю тебе, я отвечаю тебе: Есть женщины те, что рожают детей, Есть женщины те, что радуют