Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Eh Dis-moi
J'suis pas, dans mon assiette un truc que j'sens pas, Trop suspect pendant ce temps l'?quipe tape les cent pas Chacun dans un coin d'rue un te-squa ?a t?-squa postich? comme une
Снегири
По серебряным облакам лился закат, Под лиловыми сводами шел снегопад. Снегири застыли, снегири. Посмотри, они одни в холодном небе. Снегири, зимние ангелы, Светлые грёзы мои. Снегири, что же искали вы Так высоко от земли. Птицы нежные замерли
Звонок
Время провожу забывая дни, Я тебя прошу - просто позвони. Помнится поверь старое спросить, Может мне теперь эту дверь открыть. Где не навсегда и не о любви, И вода ничья, и цветы ничьи. Где растет трава
Ты
Поцелуешь на прощанье, Тихо скажешь: "до свиданья". Эти слёзы, руки те Ты не забывай. Улетаешь ну и ладно Вышло как-то всё нескладно, Не осталось ни минуты, Вот и всё, прощай. Почему же, отчего же Кто же нам с тобой
September
How the time passed away? All the trouble that we gave And all those days we spent out by the lake Has it all gone to waste? All the promises we made One