Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
The Calling
(Rabin, Anderson, Squire) Feel the calling of a miracle In the presence of the word. Now we hold the right to rearrange How the stories can be heard. In the beginning is the future, And the
Опера Кохання
Позвонив телефон, я чекала тебе в таксі Всі пояснення твої були на брехні І короткі гудки проводжали мене вночі Я втомилась тобою, я не граю в цій грі Приспів: (х2) В опері кохання серія зізнання Я
Ничего Не Случилось (Нет, Я Не Поверю)
Ничего не случилось Охотничья пуля пропела Птица умчалась в высокое небо Где стая ждала Ничего не случилось Мне ветер дал крылья Я не боюсь высоты любой Любой высоты Друзья Я найду к вам дорогу (Я найду к вам дорогу) Ночь не
Життя Це Море
Життя... це море Пространь глибока В якій кінчає багато пливучих Моє серце Не боязливе Я не боюся тих вод ревучих Ломлять ми хвилі Несуть ми струми Бурі шалені дощі зсилають Хоч мене ріжуть Вітри великі Не піддаюся, а ще існую В ранню
Помилуй, Господи, Нас Грешных
Свет луны, блеск волны, И прощальный взгляд Любимых глаз, Всё это было много раз. Говорят для ребят Для тех, с морем кто Судьбу связал: "Не страшен и девятый вал" Но видно в море не бывал, Кто так сказал, Я-б не