Ми Помрем Не В Париж

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.

Похожие новости.

Простые Уругвайские Девушки

Простые угурвайские девушки Тоже хотят быть счастливыми. Хотят быть богатыми и красивыми. Взгляды опускают стыдливо, и С горящими глазами и спелыми сливами, Долгою жарою и длинными ливнями, Простые угурвайские девушки Тоже хотят быть счастливыми. А дон Педро полюбил

Ворожка

1 За селом в старенькій хаті, Де дуби стоять крислаті, Де в болотному лататті, Наче дим туман лежить. Там живе стара ворожка - Нелюдимо і сторожко. І годується потрошку Тим, що людям ворожить. Приспів: Гей, ворожко, ти, ворожко, Погадай мені хоч

Honestly

Could you love somebody like that? Could you attract someone like that? Could you go where people can see someone like me? Could you do that? Would you face me? Make me listen to the

Я Знаю, Что Ты Знаешь

Любовь, как дым Мне будет хорошо, с другим Когда-нибудь уйдёт печаль И я об этом знаю Но в этот миг В моей душе - застывший крик И слёзы на глазах и память на губах О том, что

Море

Сонячний берег, море прозоре Та музика реггі поруч зі мною. Хвилі солоні і теплий пісок, Проміння ласкавого сонця танок. Знову хочу до моря, де небо без хмар, Дивитись на місячний жовтий ліхтар. Світанки забути не можу