Ми Помрем Не В Париж
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Похожие новости.
Один (feat. Смоки Мо)
Один ... Один ... И так проходят дни Один ...Один Один на один Один ... Один В мегаполисе грез Один ... Один Бездушно отрезавший трос Один в мегаполисе грез и полуживых приматов Один против пираний и стаи пернатых Против товара
A Wonderful Thing
From the darkest hour To the sunniest day We walk the same distance We take the same way Back to where we all started From the wedding party To the family grave We’re looking for shelter We just
Сдавайся Мне
1. Сумерки, последний день Америки, Её душа с его душой не встретились, Хороший фильм, но только дождик не похож на шторм. А дальше камера съежает на… ну, вообщем-то все замерли, И ей везёт, из прошлого
The People’s Champ (Intro)
I told the world one day I would pay it back Say it on tape, and lay it, record it so that one day I could play it back They ask me
Вдвоем (feat. 5ivesta)
Припев: Подойди ко мне и одари меня своей улыбкой Которая внутри меня станет огнем От которой почва под ногами будет снова зыбкой И от земли неспешно оторвемся мы вдвоем. Прикосновения нежные нас будут согревать И стрелки