Ми Помрем Не В Париж

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.

Похожие новости.

Письмо

Когда взойдет луна, Свои огни зажгут дома. Глаза закрою в тишине, И вспомню вновь я о тебе... Обычным летним днем, В кафе сидели мы вдвоем. Тогда мы не скрывали слез, И было все у нас всерьез. В

Пан

Перед тим як прийде ніч Хочу я щоб знали ви - Все буде не так як все, Нас далеко понесе Перед тим як прийде ніч. Перед тим як прийде ніч Я повірю в ваші сни, І все

Сніг Під Ніж

Сніг під ніж Знову Починається тисячний день Чужі змови Проти надто близьких їм людей Стоїш змоклий Над землею не видно тіней Свої ноти Запиваєш холодним мате Матерія неба Форма дерев Знаходять всередині поділки тижнів Питати не треба Все просто і дивно Чому я не

Time

Time - He's waiting in the wings He speaks of senseless things His script is you and me, boy Time - He flexes like a whore Falls wanking to the floor His trick is you

Je Retiens Mon Souffle

Je n'suis qu'une demoiselle sans balan?oire Les yeux au ciel, j'regarde filer les stars Depuis nous deux, je n'?coute plus Mozart C'est pas mon seul regret tu peux me croire L'amour, l'amiti?, ?a n'a