Українська Армія
Наша служба небезпечна і складна
Будувати дачі генералам до темна
Що солдат, гастрит чи вже ангіна?
Військкомат послав сюди, тому давай працюй скотино
Мряка, дощ, мороз чи холод - не страшні
Про хвороби ти забудеш назавжди!
Ей, солдат, ти голови не опускай,
Швидше ти відро з бетоном подавай!
Чим більше в армії дубів,
Тим слабший захист ворогів!
Нам ще одна пара рук, знаєш як потрібна
В часи коли давним-давно вже зникла рабська сила
Тому не стій, а швидше висновки роби
Допоки ми ще друзі, а не вороги!
Хочеш у відгул - закрий рот і не кричи
Краще тону цегли на собі приволочи
Буде ще робота для тебе і для всіх,
Не скоро ти побачиш родичів своїх!
Чим більше в армії плугів,
Тим менше треба тракторів!
Кажуть Армія робить з покидьків - людей!
Чому ж батьки не відпускають у війська своїх дітей?
Незалежність наша рік за роком йде
Та порядку у армаді так ніхто й не наведе!
Не так вже і легко бути солдатом,
Чоботі носити, честь генералам віддавати!
А що ж тоді робити коли честі не має?
Невже наша країна, на війні щось програє?!
Я, не хочу в армію!
Ти не хочеш в армію!
Він не хоче в армію!
Ніхто не хоче в армію!
Армія-а-а-а-а-а!
Похожие новости.
Всі Шляхи Є Схвален
Різні питання, і саме складне Довбить, що завтра чекає мене? Що буде добре, а що буде зле? Де підстелив би, щоб м’яко упав? Що би прийняти, спокійно щоб спав? Що би зробити, подяку щоб мав? Приспів: Зірочки
Душа
Крик осенних птиц, Ночной перрон, пустой вагон, чужие взгляды, Мой разбитый сон, За горизонт уносит стон: тебя нет рядом. Льет холодный дождь, Внезапно мы так далеки друг другу стали, Все уже прошло, Не верю я, что мы
Війна
У людей йде війна, за монети, за життя Ділять те, що в них немає, в серці їх живе війна Приспів: І за сонце в них війна, і за місце на землі І як змій
Мечта
Я заглядывал в запретные зоны Заплывал я за буйки многократно Я проигрывал и был чемпионом И потому мне все понятно Каждый день я пробегаю по кругу По изведанной до боли дороге И звоню одной и той
Материнська Любов
Від порога дитинства у далекі світи Пролітають птахами дні за днями роки, Та куди б не занесли мене долі дороги, Скрізь мене зогрівала твоя вірна любов. Вона вчила любити найдорожче у світі, Рідну матінку-землю вона