НумоТіОмани

Залізла пятниця в мою нірвану.
Пробач сердечно, кохана госте,
Я буду рухатись – мій старт о шостій
І приманюй таксі лукаво
Чекає дома вже брюнетка, кава.
Хіба поможеш на звал відвести
Оці дурні до сказу есемеси

Чистити штіблети, чакри і перчатки
Частувати чимось шоколадним
Лазити у чатах, нищити, почути
В чорно-білих стрічках, бути чи не бути.

Шукаю літа посеред зими,
А за вікном ховаються роки
І залишають у очах сліди
Я мушу бути вільним назавжди
Назавжди

Я стану вільним мене побачить
Вікно в якому хтось пів ночі плаче
А я зітлію на тому місці
Де проросте у небі жовтий місяць

Нумо ті омани, міри на магнітах,
І мінорні ноти, і одноманітність
Мати на увазі вилітати з хати
Молотками бити, з мотлохом мішати

Шукаю літа посеред зими,
А за вікном ховаються роки
І залишають у очах сліди
Я мушу бути вільним назавжди
Назавжди

Мало нам відсталим дихати на ладан
Милуватись милом, добивати блат
На обід у вирах воду доливати
Долями ділитись бавитись по блату

Шукаю літа посеред зими,
А за вікном ховаються роки
І залишають у очах сліди
Я мушу бути вільним назавжди
Назавжди

Шукаю літа посеред зими,
А за вікном ховаються роки
Роки
І залишають у очах сліди
Я мушу бути вільним назавжди
Назавжди

Похожие новости.

Светлая

Я такой тишины не слышал, Я не видел такой красоты. В белом платье, как будто бы свыше, В моей жизни возникла ты. Небо пело нам "Аллилуйа!" И струился серебрянный свет, Там в единственном поцелуе Мы нашли самый

Обе Подруги

Одна моя дорогая Меня выручала не раз, Другая моя дорогая приедет ко мне через час. Первая дорогая Хочет меня посетить, Вторая моя дорогая - Тоже, но около десяти. И обе они мне подруги, И обе упруги, И обе упруги, И обе

Ак каен (Белая берёза)

Яфраклары яшел ак каеннын (Листья зеленые у белой березы,) Хэтфэ жэйгэн кебек хэр ягы; (Как будто бархатные все стороны.) Эйлэн-бэйлэн уйный яшь балалар, (Маленькие дети играют

Черный Цвет Солнца

Стихи и музыка: А. Васильев Все круги разойдутся, И город окутает тьма Двадцать лет я смотрю в календарь, И все эти годы в календаре зима И метель не дает нам уснуть, Не дает нам допеть до

Паніка

Закрутилось, зупинилось моє місто, місто... Відчуваю – задихаюсь, всюди тісно, тісно... Поселились в голови всіх думки злісні: Кого би з’їсти, скільки з’їсти, з’їсти, з’їсти! Закрутились, зупинились і осіли Помаранчево-блакитно-білі сили: Я продалась, ти продався – нас