Горное Эхо

В тиши перевала, где скалы ветрам не помеха, помеха,
На кручах таких, на какие никто не проник, никто не проник
Жило-поживало веселое горное, горное эхо,
Оно отзывалось на крик — человеческий крик.

Когда одиночество комом подкатит под горло, под горло
И сдавленный стон еле слышно в обрыв упадет, в обрыв упадет —
Крик этот о помощи эхо подхватит, подхватит проворно,
Усилит и бережно в руки своих донесет.

Должно быть, не люди, напившись дурмана и зелья, дурмана и зелья
Чтоб не был услышан никем громкий топот и храп, топот и храп —
Пришли умертвить, обеззвучить живое, живое ущелье.
И эхо связали, и в рот ему всунули кляп.

Всю ночь продолжалась кровавая злая потеха, потеха
И эхо топтали, но звука никто не слыхал, никто не слыхал
К утру расстреляли притихшее горное, горное эхо —
И брызнули слезы, как камни, из раненных скал…
И брызнули слезы, как камни, из раненных скал…
И брызнули слезы, как камни, из раненных скал…

Похожие новости.

...Ой, як було з-за обрію Випливали княжі човни: Ратників сотні - чисельна дружина Із Києва на Візантію рушили... Блистіли мечі та штандарти Перуна - Стихали Дніпровські пороги! Стрімко летіли човни Святослава - Несли ж їх бо внуки

When I say, I say, I say you know Can you feel this ray of hope Shining from heaven For all the people Yeah... It's shining from heaven It's shining from heaven It's shining from heaven It's shining

Я завтра почну усе з початку Я біль свій віддам тобі на згадку А може сховаюсь у безодню Дай Боже, забути про сьогодні Слухай і плач... Приспів: Я все це забуду, буду, буду Я полум’ям буду, буду,

Жіночка-щит, жіночка-меч Таку зустрічаєш - гора з плеч День-ніч-день, стоїш на варті Я давно хотів спитати: Приспів: Як тобі на? Як тобі на? Як тобі на полі битви? Як тебе не? Як тебе не? Як тебе не полюбити? Ані

I Минає час і ніч, летять роки і дні. Ми залишаємось і надалі одні. Життя давно не те, змінилось воно. І все навколо стало чорно-білим кіно. Сиджу один собі я десь там на даху. Думок своїх