Шлях У Лес

Мой шлях у лес ідзе па сьцерні,
Як быць далей – усё адное мне.
Полем-пожняй крок зноўку праз туман,
Яго крыльле – дзьверы ў сьвет нязнаны.
Памкнуся ў неба, рыну ў горкі палын
Стралою зь неба,
Праклінаючы тых, хто тут жыве.
Ты будуеш у полі сьцяну? А я – люблю...

З ваўкамі сустракаць сьвітанак,
Гайдацца ды з русалкамі на вярбе
Ды каб з чаротам пагутарыць у журбе.
Тут вецер замятае сьлед,
І ў добры шлях вядуць Сонца і Полань
Калі пачуеш песьню з поля – я, не здань.

Ляці бы цень у вершалінах траў,
Вазьмі той сьвет, які ты так шукаў.
Ты знайдзі сваё схаванае жыцьцё
Калі хочаш устаць з каленяў – ня падай.
Танцуй са мною басанож па сьцерні
Хадзем са мною...
Чутны галасы з пазамерлых траў.
Хтось баіцца выйсьці на двор,
А я люблю...

Салодкіх сноў тым, хто доўга сьпіць
І здатны нат ды у прорве жыць
За сьцяною я, нібыта ўва сьне,
Што хоць зрэдку прыйдзе да вас у госьці...

Похожие новости.

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, Несказане лишилось несказанним. Світали ночі й вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним. Життя

Разгулялась пурга, Все метет да кружит, Да, разрезав снега, Тракт проезжий лежит, И в упряжке саней Под напев ямщика Мчится тройка коней, Мчится издалека. Сколько видно окрест – Хоть шаром покати, Только встретится крест Да часовня в пути, Только волки снуют Да луна,

Були-були на сонце сподівання Та раптом темна хмара надійшла І серце вкрила прохолод чекання І на душі поменшало тепла. Де пахкотіли трави-медоноси Запахло гірко духом полину, Вже соловей не п’є досвітні роси, Не будить в серці ніжності

T? com vontade de te encher de beijos Beijar na boca mata o meu desejo Nem que seja s? por hoje eu quero te amar Amanh? sei l? O tempo passa e no seu

Подожди, как повеет ветер, расскажу тебе Нарисую тебе под вечер то, что снится мне. Осторожно иди за мною и глазам не верь. До утра я тебе открою в это небо дверь. Припев (2