Шлях У Лес

Мой шлях у лес ідзе па сьцерні,
Як быць далей – усё адное мне.
Полем-пожняй крок зноўку праз туман,
Яго крыльле – дзьверы ў сьвет нязнаны.
Памкнуся ў неба, рыну ў горкі палын
Стралою зь неба,
Праклінаючы тых, хто тут жыве.
Ты будуеш у полі сьцяну? А я – люблю...

З ваўкамі сустракаць сьвітанак,
Гайдацца ды з русалкамі на вярбе
Ды каб з чаротам пагутарыць у журбе.
Тут вецер замятае сьлед,
І ў добры шлях вядуць Сонца і Полань
Калі пачуеш песьню з поля – я, не здань.

Ляці бы цень у вершалінах траў,
Вазьмі той сьвет, які ты так шукаў.
Ты знайдзі сваё схаванае жыцьцё
Калі хочаш устаць з каленяў – ня падай.
Танцуй са мною басанож па сьцерні
Хадзем са мною...
Чутны галасы з пазамерлых траў.
Хтось баіцца выйсьці на двор,
А я люблю...

Салодкіх сноў тым, хто доўга сьпіць
І здатны нат ды у прорве жыць
За сьцяною я, нібыта ўва сьне,
Што хоць зрэдку прыйдзе да вас у госьці...

Похожие новости.

С другой рекой встречается Так судьбы одинокие В одну судьбу сливаются Но кто подскажет место встреч И время ожидания Чтобы к любви своей успеть На первое свидание Река судьбы глубокая и быстрая А ты стоишь на

Oh, I miss the comfort of this house. Where we are, where we are. Where we are, where we are. The floor under our feet whispers out, "come on in, come on in, where

Прикоснись своей рукой И дыханием со мной навсегда да Я люблю смотреть в глаза Я скажу и ты сказал Мне тогда Я люблю тебя За то что ты есть За то что

Ніколи не плач За тим що було Те сонце зійде ще не раз Полите дощем проростає зерно Усмішкою світу до нас Світліше сріблястих застиглих ланів Багатше словами прочитаних книг Де музика неба торкається струн Там котиться вгору уламками

На галявині у лісі горобина красна Ми зустрілися з тобою там у нічку ясну Під зірками на одинці ти мені признався. Що як тільки-но побачив, зразу закохався. Приспів: Ніч під горобиною, так на мене вплинула, Серденько