Шлях У Лес

Мой шлях у лес ідзе па сьцерні,
Як быць далей – усё адное мне.
Полем-пожняй крок зноўку праз туман,
Яго крыльле – дзьверы ў сьвет нязнаны.
Памкнуся ў неба, рыну ў горкі палын
Стралою зь неба,
Праклінаючы тых, хто тут жыве.
Ты будуеш у полі сьцяну? А я – люблю...

З ваўкамі сустракаць сьвітанак,
Гайдацца ды з русалкамі на вярбе
Ды каб з чаротам пагутарыць у журбе.
Тут вецер замятае сьлед,
І ў добры шлях вядуць Сонца і Полань
Калі пачуеш песьню з поля – я, не здань.

Ляці бы цень у вершалінах траў,
Вазьмі той сьвет, які ты так шукаў.
Ты знайдзі сваё схаванае жыцьцё
Калі хочаш устаць з каленяў – ня падай.
Танцуй са мною басанож па сьцерні
Хадзем са мною...
Чутны галасы з пазамерлых траў.
Хтось баіцца выйсьці на двор,
А я люблю...

Салодкіх сноў тым, хто доўга сьпіць
І здатны нат ды у прорве жыць
За сьцяною я, нібыта ўва сьне,
Што хоць зрэдку прыйдзе да вас у госьці...

Похожие новости.

Древній скіф, наш прадід і дід Тут навіки залишили свій слід. Їх курган стоїть, наче страж - Прикрашає долинський пейзаж. Це свята земля, батьківська земля, Це мої гаї і мої поля. Це квітучий край, наш пісенний

Що за біда, що на неї найшло? Як же не жити всьому, щр було... Розлучені руки і кінчики вій... Місяцю мій, місяцю мій... Що за біда та й зайшла за поріг, Вкрала вогонь і поклала

Білим пухом замете навколо, Чорним грифом намалює коло, Підійду і подивлюся кволо, Чорно-біло...Краще б було голо. Прислухаюся і чую голос: "Розтиратимеш в долонях колос, Або змінеш на сутану волос. Якщо змовчиш, не скажеш правди вголос! Нашим дітям і

Это Каста! Слушай, ведь мы не так часто Впредь будем показывать куда надо смотреть! Каста! Простыми словами, Чтобы все осознали Куда смотрим мы сами! Это Каста! Слушай, ведь мы не так часто Впредь будем показывать куда надо смотреть! Каста! Простыми словами, Чтобы

Ещё больше насилия, больше крови, Чьё же пришествие это все остановит?! Как я ненавижу ждать, как ты ещё можешь терпеть!? Сладко - липко - помойную грязь, Размазанную на твоём лице. Сегодня - солнце сядет рядом