Роби Те, Що Маєш

Ранок, вологість та білий дим,
Естакади пусті, відчуття біди...
Нам з тобою, сестра, вже відміряно час,
Що існує поперед, то вже не для нас.

Вже приваблює спокій, виснажує гріх,
Вже повільно за вікнами падає сніг,
Твоя звичка – причина, і ти зволікаєш,
Але, кажу, сестра: роби те, що маєш.

Ні, сестра, певно, це дарма,
Була хоч образа, тепер – нема,
Все, сестра, відпочинь, сестра, –
Відсоток жаги за хвилину вмира.

Наші спроби щось вдати – невдалі, дрібні,
Бо уява утомлена каже "ні".
Далі так неможливо, і ти відчуваєш,
Щось потрібно зробити, – роби те, що маєш.

Похожие новости.

Сигарета нон-стоп в её руке Даже если потоп, она в огне Даже если все спят она одна Она не спит, она как луна. В её голосе , в глазах - дурман Её облик красив, любовь

Давай останемся свободными Шелка и маски бросим под ноги И пусть в моих поступках не было логики Я не умею жить по-другому Давай начнём движенье первыми Сегодня я сыграю белыми А ты иди вперёд своею дорогою Спасайся

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, за мої обпечені зеніти. За те, що завтра буде

Я намалюю... (3) Я малював сьогодні воду, вітри холодні, Між запахом лісним дочекав весни. Дощ намочив картину, що малював незримо, Десь при шляхах порожніх сліпий художник. Пера з небес снігами, перелистував вітрами Будні і вихідні, мої

Вот уже и не слышны В тишине шаги твои Словно не было весны Словно не было любви Взгляд при встрече отведу И пускай щемит в груди Я к тебе не подойду Я к тебе не подойду И ты