Ганьба
Кричу: "Ганьба!", але моє волання
Не долітає до престолу,
Була одна, тепер нас – тисячі,
І стали в коло,
І дивимся одне на одного,
Як молоді телєта.
Він каже: "Ето перші прості
Національного самосознанія".
Але без него знаю я:
Приспів:
Хто не живе, той не вмирає,
Хто не заснув, той си не просинає,
Хто очі не відкрив, той ніц не баче,
За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче.
Знов кричу: "Ганьба тобі! –
Людських сердець загальна мрія."
Ми колисали тебе стілько років,
Думали – свята, а ти – повія,
Тепер хто знає як воно:
Руйнуй чи бережи,
Ти знову кажеш жи: "То наслідки
Закоханого самолюбованія".
Але єдине знаю я:
Приспів
Ось ви ратуєте за чистоту української мови,
А мені все єдино: ковбаса чи колбаса,
Аби вона була.
Ганьба! Ганьба!
Ганьба! Ганьба!
Ганьба!
Але я знаю:
Приспів
Кричу "Ганьба!" Кому? Собі!
А вам дарую слід від ярма на шиї,
Дітей, забувших рідну мову,
І жаль за ваші літа молодії,
Коли "Ура!" кричали на любу промову.
Замовкни, вчений жиду, облиш переконання!
Тепер вже точно знаю я:
Приспів (3)
Вся Вкраїна плаче! (3)
Похожие новости.
Судний День
Свiт небуття. Свiт вiдображень. Брехливих посмiшок. Оманливих вражень. Ти читаєш їй про кохання вiршi, Хочеш довести, що вони вiд душi. Ходять по небу строєм солдати. Йдуть, а кого - не знаю, карати. Тихо, безмовно i без
Місяць На Небі, Зіроньки Сяють
Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує - серденько мре. Приспів: Пісня та мила, пісня та люба, Все про кохання, все про любов. Як ми любились
Hold Me In Your Arms
I need you, need you by my side Lonely evenings, eyes are open wide Nothing you say could make me turn my back Well I see you, and you see me too Moon is
…це ти забула мене
Знов сонце розтало терпким почуттям І долі впало у моє твоє життя, як сльози... як сльози Це світло знову засліпить мене, я божевільний так! Але це все для тебе... для тебе... Приспів: Мабуть це ти
Ненависть
Я ненавижу тех тварей, что нам обещают с экранов Жизнь золотую для всех впереди и свободу прав без обмана. Я ненавижу то, как они за наш счёт жируют И тех, кто сегодня
