Fakir
(Florian Peppuy)
Quelques centimes pour la gloire
On est ? la cime du semblant
Alors ni foi ni loi, il faut croire
Que notre bonheur est en argent
Sur l'ignorance on peut s'asseoir
Je me l?ve donc, j'ai des fourmis
Alors cupidon de la fraternit?
Je plante mes fl?ches de na?vet?
Je tire en vrac, en ricochet
Y en a bien une qui va s'planter
Mais le marathon de l'ivresse
Sert ? s'endormir petit ? petit
Potion magique pour la faiblesse
Pour ma d?tresse, instant d'oubli
Et je cours, un peu quand m?me
Sur ce chemin bien ?pineux
Tel un fakir des temps modernes,
J'avance, me coupe, mais reste lumineux
Mais quand la cuve est remplie ? ras bord
Il me reste les larmes au petit matin
Qui me disent qu'au fond je ne suis pas mort
Qu'au fond y a bien quelqu'un
On peut ?tre riche et enviable
Et savoir le prix des cris
On peut ?tre pauvre et puis minable
Trouvons le g?ne de la connerie
Et je cours, un peu quand m?me
Sur ce chemin bien ?pineux
Tel un fakir des temps modernes,
J'avance, me coupe, mais reste lumineux
Похожие новости.
По Улицам Москвы
Мы побежим по улицам Москвы, Я догоню тебя и дам пиджак, Похолодало как-то без любви, А ты почти простужена итак. Мы побежим по улицам Москвы, По переулкам Питера пойдём, И тили-тили тесто — я и ты, Другие
Can’t Take It With You
Never realized how much she brought to the table Till I went to sit my cup of coffee where the table use to be No cats, no bed, no heirloom antique cradle An'
Любовь Идёт По Проводам
Завтра на этом месте меня собьет автомобиль Телеграф уносит мой голос в сторону за тысячу миль Электричество - ерунда на постном масле, Вот - ноль, вот - фаза, и все огни погасли, Мы лежим
Toi L’amour
Et l'autre monde qui s'en va Dans la p?nombre glissent des pas Et l'on sait ? peine d'o? tu viens... tu vas L'on sait bien quand m?me dire Faut pas qu'tu t'en ailles Jamais Toi
Вічні Сутінки
Задуті доменні печі У серці мокрий жмут павутиння Калюжі токсичної сечі Відбивають похмурі склепіння Труби, розірвані кригою Звисають іржавим лахміттям Скалічені штучним заплідненням Майбутні тисячоліття Неба обпечена шкіра Розквітла кривавими пухирями В безглузді людського виру Розтікались мазутнії плями Жорстке випромінення мрій Щастя з