Я Не Гріх

Я на синім неба тлі,
Наче вишу у петлі
Власноручного сплетіння
Із уламків життєвміння
Мої витягнуті риси
Смерті жовтого лиця
Геть тікають наче криси
З тонучого корабля
І назовні виступа вщент
Зруйнована душа моя, вщент

Приспів:
Ні, я не гріх, бо ще маю крила
І не складу заради втіх
Любові червоні вітрила
І я не гріх, бо ще маю крила

Скажи мені хто я, хто ти - у відповідь сміх
Та лунає мов мелодія: "Ти гріх, ти гріх"
Скажи коли, в якій пустелі, мене диявол спокусив
На висоті якої скелі, переді мною світ відкрив
"Ти гріх, ти гріх", "Ти гріх, ти гріх", "Ти гріх, ти гріх", "Ти гріх"
І залишив на самоті, зі страхом смерті у душі
Доіснувати сірі дні в своєму власному багні
"Ти гріх", "Ти гріх, ти гріх", "Ти гріх, ти гріх", "Ти гріх"

Приспів (2)

Скажи мені хто я, хто ти - у відповідь сміх
Та лунає мов мелодія: "Ти гріх, ти гріх"
Скажи коли, в якій пустелі, мене диявол спокусив
На висоті якої скелі, переді мною світ відкрив
І залишив на самоті, зі страхом смерті у душі
Доіснувати сірі дні в своєму власному багні

Я на синім неба тлі,
Наче вишу у петлі
Власноручного сплетіння
Із уламків життєвміння
Мої витягнуті риси
Смерті жовтого лиця
І тікаю наче криси
З тонучого корабля
І назовні виступа вщент
Зруйнована душа моя, вщент

Душа моя вщент, вщент...

Похожие новости.

Над Колискою

Спи, мій малесенький, спи, мій синок... Я розкажу тобі безліч казок! Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука в наше вікно... Геть,

Заднє Око

Я чую дзвін, то, Мабуть, труби, геть Тікай, бо влучу з-під ребра. Треба щоб, щоб, щоб до Вуха сяли білі зуби, Майже 32. Доволі, дай-но цвях, його зігну, То буде те, не зовсім я. Отож стій, стій, стій,

Louie Louie, Go Home

Well I, well I left my wife and child (Louie, go back home) Yeah, my conscience is about to drive me wild, yeah (Louie, go back home) A little voice inside of

Tu Pourras Dire

Parce qu'il n'y aura plus de place M?me plus le temps Quand nos vies passent et s'effacent Qui nous attend Parce qu'il n'y aura plus de trace De tous ces gens Ces regards que l'on remplace Qu'on

Lark

The golden ratio the shell The stairs ascending round themselves The trees rustle as if to kneel and listen To the heartbeat of a lark or the lark in my heartbeat The oxygen in