Лабиринт

Сильный ветер, холодный день,
А за мною как будто тень -
Печаль всюду ходит.
Я пытаюсь себя спасти,
От нее поскорей уйти –
Но все не выходит.

Я то взлетаю, то падаю вновь
Разбиваясь об прошлое в кровь
Но душа продолжает мечтать
Воскресает, чтоб снова летать

Пробиваясь сквозь толпу
В лабиринте судьбы иду –
Куда я не знаю.
Вижу тусклый, мрачный свет,
Там табличка: «Здесь выхода нет».
И вновь убегаю.

Я то взлетаю, то падаю вновь
Разбиваясь об прошлое в кровь
Но душа продолжает мечтать
Воскресает, чтоб снова летать

Сколько раз - не сосчитать,
Нам приходится выход искать
В лабиринтах невзгод.
Понимаю только теперь –
Выход есть, в это поверь.
Жить продолжаю.

(х2)
Я то взлетаю, то падаю вновь
Разбиваясь об прошлое в кровь
Но душа продолжает мечтать
Воскресает, чтоб снова летать

Похожие новости.

Нами Прожитые Дни

Что в наших душах оставляют нами прожитые дни? Кто-то тушит и тушит в нашей жизни огни Я словно темная душа, озаряемая светом Где-то далеко в твоем сознании даже нету Мысли способной привести тебя к

Розлучений

Знайшла нарешті те, що я хотіла, Набридло бути все життя одній, До того, що було, мені немає діла, Хоч був жонатий ти, а зараз розвідний. Приспів: Розлучений, розлучений, Бідою вже научений, Від себе я тебе не відпущу. Розлучений,

Моїй Україн

Чорний птах розправив крила Біль і смуток полонили Україну, мов дівчину Обійма печаль Розділю печаль з тобою І нехай над головою Білим птахом відлітає У блакитну даль Я нікому не віддам твою весну Край зелений і незайману красу Дикий ліс,

Довбуш

С малолєтства в горах проізрастав, Справєдлівості поняття від пріроди пріняв Довбуш! Для каждого гуцула як батько родний, Для панів любої масті як собака цепний Довбуш! Приспів: Довбуш, пріродний чєловєк! Ім’я його ми не забудем вавєк! Довбуш, пріродна людина, Ім’я його

І Навіщо Я Тебе Зустрів

І навіщо я тебе зустрів, І в твої очі заглядав? Як в казці ти прийшла в ночі, Принесла в сердці сум і жаль. Перед очима тільки ти, лиш ти. Я не можу не згадати знов, Ту