Назавжди

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі.
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй не сяяти.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Крива ліхтарня-квітка зламана і попіл снігу,
І світло-лій зелений, з дзбанка ночі в сутінь литий,
Круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
Заблукана і місяць-білий птах натхнення злого,
Й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
Що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.

Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки.
Закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Похожие новости.

Ці твої друзі - вони чіпляються на тебе. Світ ілюзій - і ти потрапив вже на небо. Так красиво вони малюють тобі крила. Від дарунків таких відмовитись несила. Віддзеркалюють очі їх тебе - Не намагайся

Ты сказала мне скотина. Ты сказала, ты сказала Я это знаю, я давно привык Ты сказала, ты сказала Рваный рокерский ботинок На ноге, я сказал спасибо О! Мне плевать на сантименты. Ты сказала, ты сказала. На последнем трамвае уеду

Это история о хорошем человеке Сказка про Бэйби боя Мальчика, который жил не тужил И вдруг себя грохнул Бэйби бой Я себя убил. Свинец отделил душу от тела Тело похолодело, стало иссиня белым Меня нашли на третьи

Я оглох от ударов ладоней, Я ослеп от улыбок певиц, Сколько лет я страдал от симфоний, Потакал подражателям птиц! Сквозь меня, многократно просеясь, Чистый звук в ваши души летел. Стоп! Вот тот, на кого я надеюсь. Для

Кто если не я, кто если не я, кто если не я, а-а-а Кто если не я, кто если не я, кто вместо меня Врубайся в фристайл по нотному стану В память о