Назавжди

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі.
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй не сяяти.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Крива ліхтарня-квітка зламана і попіл снігу,
І світло-лій зелений, з дзбанка ночі в сутінь литий,
Круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
Заблукана і місяць-білий птах натхнення злого,
Й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
Що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.

Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки.
Закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Похожие новости.

Ты мне скажи, ну как тебя найти? Чувствую я, что к нам пришла беда. Кто он такой? Кто сбил тебя с пути И заманил в ловушку без труда? ПРИПЕВ: Я не знаю, почему так

Зустрічались ми з тобою Щосуботи, щонеділі, І тебе я нареченою Своєю називав, Друзі наші жартували - "Погуляєм на весіллі". Тільки раптом третій зайвим Я для тебе, мила, став. Приспів: У саду, у саду Достигає вишня. А за мене чому Заміж ти не

Нарисую тебя уплывающей вниз По теченью реки к чужедальнему порту Гаснут в сумерках дня моих окон огни Детских снов маяки тают за горизонтом Я купил всех своих но чужим нипочем Отправляется в вечность моя

Убегай, хотя уже куда убегать, Утешай, хотя уже кого утешать. Не мешай, мне срочно надо что-то решать, Не мешай, дай мне шанс, не мешай. Ты да я, все кажется - вот тронется лед, Ты да

Well let me tell you a story About a girl and a boy He fell in love for his best friend When she's around, he feels nothing but joy But she was already broken,