Назавжди

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі.
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй не сяяти.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Крива ліхтарня-квітка зламана і попіл снігу,
І світло-лій зелений, з дзбанка ночі в сутінь литий,
Круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
Заблукана і місяць-білий птах натхнення злого,
Й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
Що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.

Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки.
Закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Похожие новости.

Хмурый ноябрь в городе моём построил стены из дождя. Грустно, но я знаю это не беда, а просто хандра. Мы погрустим с этим небом пасмурным, осенним вдвоём Небо прости, что-то я расклеилась, но

Лежит камень в степи, А под него вода течет, А на камне написано слово: "Кто направо пойдет - Ничего не найдет, А кто прямо пойдет - Никуда не придет, Кто налево пойдет - Ничего не поймет И

Глазам не верю, неужели, в самом деле, ты пришел, Боже мой! Моя потеря, ты нашлась, входи скорее в дом родной, Милый мой. Знакомься с новыми друзьями, Садись, побудь немножко с нами, Расскажи, где ты был, Что видел

Наедине с оставшимся желаньем, Ломая тишину непослушными пальцами, Как на глубине, задержу дыханье. Нам всё предстоит узнать самим. Когда-нибудь, и, может, не под этим солнцем, Но всё вернётся, знаю. Всё вернётся. Когда-нибудь поймём, коль сердце не

[Drake - Chorus] I know way too many people here right now that I didn't know last year who the fuck are y'all? I swear it feels like the last few nights we've