Назавжди

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі.
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй не сяяти.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Крива ліхтарня-квітка зламана і попіл снігу,
І світло-лій зелений, з дзбанка ночі в сутінь литий,
Круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
Заблукана і місяць-білий птах натхнення злого,
Й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
Що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.

Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки.
Закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Похожие новости.

Она может выбрать его, А он не ее. И по этой схеме они не будут вдвоем, Она тихо сходит с ума. Сморкаясь от слез, Просто это первая боль. И это всерьез. Припев: Ей не до сна, Ей вообще уже

Freeze! It's time to take you home, it feels so early but I promised I would bring you to your door. Now our lips are numb! As we walk, sharing warm alcohol That kiss tastes

Well Brother John went down to the garden, On a long hot summer's day. To watch that girl he would hide in the shadows, As she worked the time away, With her long black

Йдуть літа - то не біда, Тільки іноді шкода, Що в мереживі доріг Я знайти тебе не зміг. Приспів: Запроси мене у сни свої, В ті, що досі не збулись. Запроси мене у сни свої, В ті, що

Она на двор - он со двора,- Такая уж любовь у них. А он работает с утра, Всегда с утра работает. Ее и знать никто не знал, А он считал пропащею, А он носился и страдал Идеею