Манхеттенський Дощ

(пісня-телефонна розмова)

Сірий ранок, холодна кава, келих вина, недопитий до дна
По голосу чути – 7% жива, цілий місяць сама.
Скажи мені, як це, коли навколо тебе вода?
Перетинаєш мости…я чую як падають краплі.

Приспів:
Ти так далеко, але подзвонив і сказав, що у Манхеттені дощ,
Сьогодні твоє небо не таке, як моє…
Мені здалося, чи, справді, там є біля тебе хтось,
Напевне, здалось…
Такий далекий цей манхеттенський дощ.

Мокрі джинси і «Camel», телефонні гудки…
У Манхеттені дощ і нема куди йти, поряд жовте таксі.
Скажи мені, як це, коли навколо тебе вода?
Перетинаєш мости…і, навіть, дощ тут чужий.

Приспів:
Ти так далеко, але подзвонив і сказав, що у Манхеттені дощ,
Сьогодні твоє небо не таке, як моє…
Мені здалося, чи, справді, там є біля тебе хтось,
Напевне, здалось…
Такий далекий цей манхеттенський дощ.

Зовсім сама твоя мала,
Ледве жива…твоя мала…

Приспів:
Ти так далеко, але подзвонив і сказав, що у Манхеттені дощ,
Сьогодні твоє небо не таке, як моє…
Мені здалося, чи, справді, там є біля тебе хтось,
Напевне, здалось…
Такий далекий цей манхеттенський дощ.

Похожие новости.

На Пороге Неба

Черным бархатом накрыла ночь, Да запутала в туманах день, Лишь лукавая луна От седого валуна Наводила тени на плетень. Звезды падали огнем небес, Превращаясь в языки костров. Ночь в приделе сентября, И только чуткая заря Искрой пряталась в

Наяву Или Во Сне (трилогия)

Сменить бы ему трость- А то рассохлась вовсе! И не заметил, как пролетел год с той осени, Как ослеп он, И пес преданный стал его единственным гостем... Отшельник- Люди боятся его! Также ненавидят- всюду гонят в шею, Однако

Послесловие

Опустится занавес скоро, И, смолкнув, утихнет гроза. И сумрак в задумчивых шторах Закроет устало глаза. Сгустится туман суеверий, Повеет в лицо тишиной. И тихо безмолвные двери Закрою я в ночь за собой. На пыльном пороге оставлю тревоги И грусть

My Life

У меня своя волна, в дом я не пускаю До новой встречи думай, кто я такая Хороший вечер, рада тебе пока я До завтра, до встречи Бай-бай, я убегаю, убегаю Припев: Ла-ла-ла... До завтра, до встречи, My

Бистриця

Бистриця, Бистриця, ще й Бистрець. Вода з гори котиться, ще й униз. Вітер в небі хмари пасе, ген за обрій, за далекий обрій їх понесе. Там в долині дівчина, гарна наче калина милого свого вигляда. Там