Я (Не Імпровізація)

Знаєш, для мене вже не існує твого запаху,
А твоє тепло морозить кінчики пальців.
Знаєш, я не хочу чути твоїх аргументів, я зла...
Я не шукала собі нових жертв, бо знала, що вони мене знайдуть самі
Та не гадала, що в той час, коли тебе чекала,
Ти мав все те, що так не вистачало мені
Не вистачало мені...

І всі твої тези тобі протилежні
Тобі так краще...
Ти знайшов собі нове стерво

Не імпровізуй зі мною - справа нелегка...
Вже не відчуваю болю, бо вже не сама
Я - не імпровізація...

Звідки у тебе стільки нових звичок?
І чому ти так легко забив на принципи?
Та ти живеш, як відчуваєш, ну а далі що, ти сам не знаєш...
Я бачу наскрізь, я позбавляю надії,
Я чекаю того, хто не достойний бути мрією
Та знай, тебе я не зрікалась, ти ж сам розбив все, що здавалось міцним
Все, що здавалось моїм...

І всі твої тези тобі протилежні
Тобі так краще...
Ти знайшов собі нове стерво

Не імпровізуй зі мною - справа нелегка...
Вже не відчуваю болю, бо вже не сама
Я - не імпровізація...

Я, звісно, теж не була залізна...
Ти трішки мені був теж корисний

Я - не імпровізація...

Похожие новости.

Верёвки

Я на цепкие верёвки привяжу твое тело. На огромные канаты моего беспредела. Слишком долго я ждала и видно переболела тобой. Я на цепкие верёвки привяжу и закрою, И останусь навсегда лишь твоею мечтою. Слишком долго

Табу

Перелистай мысли и фразы, словно альбом полупустой. И привыкай, что моё сердце больше не с тобой… Я только звук. Разве не слышишь? я не твоя, здесь меня нет. Я только тень. Разве не видишь – тает

Всі В Пошуках

Ходимо за примарами, Схвильовані їх чарами. Згадуємо про небо, У відчаю від себе. Приспів: Всі в пошуках всебічної важливості, Розгублені від власної мінливості. І вперед ми нахиляємось, А крок зробити все ж вагаємось, Просимо щось в неба, Не маючи потреби. Приспів

Остров Детства

Можно об этом сказать очень просто, Не добавляя почти ничего. Снится мне часто маленький остров, Вы не ищите на карте его. И никуда, никуда нам не деться от этого, Ночь за окном, во дворе никого. Только

Город Обмана

Я ходила по пескам По пустым улицам я бродила Все развалины лежали как после лавины Город уходил тихо на дно тины Эй-я меня не понимают Птицы любви, как вороны низко летают Меня пытают любовью, меня пытают Слёзы