Початок Дикої Зимової Ноч

Непевним подихом втягнути
Зимове крижане повітря,
Захлинутися...
Льодяних списів проковтнувши вістря...

Та ревом в ніч поринути,
Руйнуючи усе довкілля...
Луною лісом прокотитися,
Стрілою промайнувши миттю...

Хай, льоду сталь відблискує
Іскристий сніг...
Морозною є даль -
Відкрита та беззахисна - у кожен бік...

...Я є початок зимової ночі!
Я - сніг, що ріже очі!
Я - морозне вістря лютої зими!
Я виміряю простір крилами безодні!..
...Я є початок північної лютої ночі!
Я - морозний сніг, що ріже твої очі!
Я - крижане вістря дикої зими!
Я роздираю простір пазурами
Безодні!..

Крізь імлисту даль
Прозорим променем
Буревієм мчу
Холодним пломенем
Зживаючи усе
Що трапить у борозну
Зжигаючи усе
Полум’ям холоду

...Я є початок зимової ночі!
Я - сніг, що ріже очі!
Я - морозне вістря лютої зими!
Я виміряю простір крилами безодні!..
...Я є початок північної лютої ночі!
Я - морозний сніг, що ріже твої очі!
Я - крижане вістря дикої зими!
Я роздираю простір іклами
Безодні!..

Крізь імлисту сиву даль
Кришталевим променем
Стрілою вістрям мчу
Дикого полювання пломенем
Винищуючи все
Крицею морозною
Змітаючи усе
Шипастою палицею грізною

Вітрами та буранами розверзнуся
Шквалами та завірюхами розійдуся
Ставки й озера вкрию льодами
Крижаними оковами

Вітрами й ураганами розверзнуся
Буревіями та буранами розійдуся
В лісах - розляжуся снігами...
Інеєм пройдуся річками та степами

...То є початок лютої, морозної, дикої зимової ночі!..

Похожие новости.

Одуванчик

Голодный ветер просит есть, и я кормлю его с руки, Мне одуванчиков совсем-совсем не жаль, но сердце рвется на куски. Душа, голодная как зверь, опять в мою стучится жизнь, Ее одной любовью можно

Денніч

Позич мені мою любов Я поверну, або проп’ю Даруй мені свої думки Чи поміняй їх на любов Якщо лишилось кілька днів Один із них - ти, як ти хотіла До п’ятниці треба жити Сьогодні я хочу жити Коли Приспів: День

Білий Птах

В містах місяць вночі зорі в очах шукав, Білий птах в наші серця разом з мріями в сни до нас прилітав. У день серед машин, там де безліч людей, Я йду, йду туди,

Гимн Морю И Горам

Заказана погода нам Удачею самой, Довольно футов нам под киль обещано, И небо поделилось с океаном синевой — Но вызов брошен, шпаги скрещены. Не правда ли, морской хмельной невиданный простор Сродни горам в безумье, буйстве,

Зачем

Ситцевым полем перетекала путь река, Следов глубоких ран не оставляя В водоворот лаковых рук брала меня, Ласкала, тело мне не отпуская. Я видел сны, я помню все их имена. Я слышал трав прерывистые речи. Вдыхал я