Звонок

Время провожу забывая дни,
Я тебя прошу - просто позвони.
Помнится поверь старое спросить,
Может мне теперь эту дверь открыть.

Где не навсегда и не о любви,
И вода ничья, и цветы ничьи.
Где растет трава пеленою глаз,
Где найдут слова сразу после нас.

Просто позвони медленный пустяк
Только мы одни знаем это так
Просто позвони все, что может быть
Я отдам тебе, чтобы не забыть.

Похожие новости.

Ягоды, вишни, пьяная дурная трын-трава Мы словно мыши Мы пальцы ломаем бережно Я скажу правду невозможную и сразу застыну Пусть я теряю, пусть я начинаю заново Стразы метая, чья-то полетела голова Эта роль – это

Прислухайся як співає земля Ми зливаємось з тобою Дихаємо в унісон Пропелер рве твою сукню І тобі стає холодно Тобі стає холодно... Під хльосткими поривами вітру Ти сьогодні десь поруч Цією весною цим дощем Цією весною цим дощем І мокрим

Жив на світі хлопчик, добрий і вродливий, у маленькім домі з сонечком в вікні. Сонечко світило, а дитя раділо, в житті не знало горя і біди. Мати рано встане, сина нагодує, візьме на руки: бач безцінний скарб. А дитя сміється, мов струмочок ллється, цілує

Чорноморець, матінко, чорноморець, Вивів мене босую ой на морозець. Вивів мене босую та й питає: Чи є мороз, дівчино, ой чи немає? Ой нема морозу, тільки роса, А я молодесенька ой стою я й боса. Простояла

Місто семи вітрів, Місто вічних надій, Місто сирих дощів, Допоки ти є, я твій. Місто веде війну, Відбиває атаки часу, Місто чекає весну І допоки ми є, воно наше. Приспів: Я розкажу тобі Без непотрібних слів Про все, у що вірю