Пой, Скрипочка
1. Эту душу опохмелить бы зарей,
О Россия, тобой болен снова!
Коль умру, то хотя бы в землю зарой
Нелюбимого, но родного.
Так чтоб сверху дождей - ледяная слюда,
Шум берез и ромашки, ромашки.
И еще - на пригорке пришедшим сюда,
Как положено, всем по рюмашке.
ПРИПЕВ:
Пой, скрипочка, пой.
Я по родине плачу с тобой,
Я повязан с ней смертной судьбой,
Коль умру - за меня ты допой.
2. Чтобы там за разбегом размытых дорог,
Где грустит одиноко ракита,
Поотстав от трясущихся медленных дрог,
Шла она, страшным горем разбита.
Ветер прядь из-под черного плата трепал,
Шла она, только небом хранима.
Кто, не знаю, земле имя матери дал,
Той земле, что потом хоронила.
ПРИПЕВ:
3. Но я знаю, что это во веки веков,
И отныне, о Боже, и присно,
Только б рыжая рожь подступала с боков,
За оградой черемуха висла.
И за дрогами шли тополя и цветы,
И убогие шли, и калеки.
Деревянные неба касались кресты,
Вслед глядели печальные лики.
ПРИПЕВ: (2 раза)
Похожие новости.
Когда-нибудь
Соткана из веток, сплетена из снов Эта пьяная девка, эта дура любовь Там где ветви деревьев прячут чьи-то следы Там где ты, там, где ты Приспів: Когда-нибудь, Когда-нибудь ты станешь сильней Когда-нибудь устанешь бояться теней Когда-нибудь Скроют топи болот
Ранесень
Луговая зозуленька Рано-рано, Луговая зозуленька Да
Діалог З Часом
В господаря часу звільнитись нелегко буває. На вушко пеґасу квартет цвіркунів вальс секунд навіває. Тут дзвонить будильник і гімном куранти зітхають. Сьогодні, господарю мій, я тебе залишаю. Без слів і прощань твій настінний лічильник
Байка
Розкажу тобі байку, Як курив пес файку Та й на довгім цибуху, Та й спалив собі вухо. Вухо спалив собі. По балконі ходять слоні, Півні, кури, коні... І другіє таваріщі. По новенькому килимі Ходять свині, сині свині. Всі вони такі
Колесо
Весна - за зимою, літо - за весною, Я - за батьком, мій син - за мною. Битими шляхами, кручами-ярами Пролягла дорога від землі - до Бога. Радощами, бідами, голодом, обідами, Ранковою росою, дівочою красою. По
