Попіл

Твої очі просять світла й знов обійм
Шукає тіло грішне, заховавши чисту душу
В погребі своїх бажань.
Наче щирість знов розквітла й мов твоїй
Омані підкоритись хоче ніч,
Ти хочеш прийти та чому так пізно?

Приспів:
Попіл мого серця на могилі кохання.
Попіл мого серця... Ти їх поховала обох...
Попіл мого серця на могилі кохання.
Попіл мого серця... їм тепер спокійно удвох...

Дотик смутку ніжно кличе в покій снів,
І біль шепоче свої вірші,
Пестить твою душу тихо гострим лезом.
Ти смієшся рідше з плином днів,
І неба ти торкнутись хочеш і своїх снів,
Ти кличеш мене та чому так пізно?

Приспів (3)

Похожие новости.

І Знаєш як б’є в лице холодний дощ, Знаєш як без тебе холодно. Я намагаюсь позбавитись думок, Щоб забути про все те що було. Знаєш як душа болить і серце Рветься на шматки як в перше. Але

The night is so wild, and downstairs the child, Is sleeping, her spirit is free, For more than an hour, I have walked in the rain, I've been wondering what she will be, But

Жодного разу за все життя Я не просив пробачень. Тільки до Бога я ніс каяття, Мав невгамовну вдачу. Я і сьогодні не завинив, Долю свою не зрадив. Та інколи досить лиш кілька слів, Щоб сумувала радість. Приспів: Гірке це

По проспекту Клары Цеткин, дом не помню я уже, Жил да был один парнишка на четвёртом этаже, А может быть и выше, а может быть и ниже, Жил да был парнишка-хулиган по кличке

Задуті доменні печі У серці мокрий жмут павутиння Калюжі токсичної сечі Відбивають похмурі склепіння Труби, розірвані кригою Звисають іржавим лахміттям Скалічені штучним заплідненням Майбутні тисячоліття Неба обпечена шкіра Розквітла кривавими пухирями В безглузді людського виру Розтікались мазутнії плями Жорстке випромінення мрій Щастя з