В Останні Хвилини
Ще мить тому я день стрічав,
Ще промінь сонця грів мої надії
І сліпо завтрашнього дня чекав
Та зараз ще хоч раз вдихнути моя мрія.
Колючим списом протинає страх,
Не слухає, німіє моє тіло,
Лиш відчуваю теплі краплі на руках,
Що їх вона слізьми зігріла.
Приспів:
Не засинай в моїх руках...
... твій голос чую все тихіше.
Не засинай в моїх руках...
... звук кроків ангела луне гучніше.
Ти дав мені життя й назад береш,
Чи страх зостанеться в мені навіки.
Покинеш в тьмі чи сяйвом ти прийдеш,
Іще хоч раз поглянуть заважають повіки.
Пробач, іди просить за все, що вдіяв тут,
Та чого зараз варті всі мої благання.
Кудись зника тепло із її рук,
Що мить цінніше, бо востаннє.
Приспів (2)
Не засинай в моїх руках.
Залишись, не зникай, не іди раптово.
Не засинай в моїх руках.
Повернись, не віддавай ще світла свого.
Приспів
Похожие новости.
Не Скучай
Композитор - Дмитрий Маликов Слова - Лилия Виноградова Мы – это стрелки, что каждую полночь встречаются, Так ненадолго и неизбежно прощаются. Мысли и чувства на расстоянья умножены, И друг без друга теперь уже точно не
І Як Тепер
І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила, Я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги. Такої зоряної тиші. Такого безміру
Last Night
Last night I was walking through the harbour, Where the fishing boats are lying on the shore, The news had travelled fast and everyone went to be, Where the mayor was making a
Лондон
Он манит меня и зовет Город ярких витрин и людей Она странное счастье мое И я попал в ее сладкий плен Под небом сонного Лондона Останется сердце разорванным И души умытые светом спасают себя И четверть часа
Черновики Грусти
Ожидание тепла, красивые глаза Замела снегом зима, годы свели с ума... Я потерял сердце где-то на крышах домов, Когда искал Бога, но я не помню слов. Музыка голоса, седых дней проза, Словно заноза внутри,