Ходить Гарбуз По Городу

Ходить гарбуз по городу,
питається свого роду:
- Ой чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня,
гарбузова господиня:
Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.

Гарбуз-гарбузище - довжелезні вусища,
Гарбуз-гарбузяка - чуб стирчить як гілляка,
По городу походжає з яриною розмовляє,
Розмовляє поважно говорить, що не так до ладу доводить,
Симпатичний дядько нічого не скажеш,
А нас тим гарбузом дівчата лякають,
Та ми не з лякливих та не з полохливих,
Ми вперті, завзяті дещо знаємо і переконаємо,
дівчат гарненьких, немов з реклами
тих, що не стали телезірками,
одним словом ми хлопці веселі й невередливі,
побавитись, повеселитись, трохи вміємо.

Про здоров’я піклуємось дуже,
шкідливих речовин не вживаємо, майже,
з дитинства їли багато каші,
а гарбузова улюблена наша!

Обізвались огірочки,
гарбузові сини й дочки:
- Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвалася морквиця,
гарбузовая сестриця:
- Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвались буряки,
гарбузові свояки:
- Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвалась бараболя,
а за нею і квасоля:
- Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвався старий біб:
- Я піддержав увесь рід!
- Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.

Похожие новости.

And so the story goes they wore the clothes They said the things to make it seem improbable The whale of a lie like they hope it was And the Goodmen Tomorrow Had their

Я тобі сплела Павутиння чорно-біле, Ніжно сплутала... Я тобі брехала, милий! В поле завела, Любощами отруїла, Розум відняла... Я тобі брехала, милий Небо водночас Снігом нас обох накрило... Боже, скільки раз Я тобі брехала, милий! Скоро все мине, Відростуть новенькі крила... Не забудь мене І

не заживают раны мы виноваты сами что тонет наш корабль и каждый это знает любовью не играют и мы не можем быть вместе как-будто лёд и пламя мы то горим, то таем одно я точно знаю что я иду

Крижинки, як хмари - бачиш їх - з неба падають шмарами білими під ноги - То зима хвора! То дідо, п’яний, Мороз поніс торбу лісом - зачепився, впав, побився - Сракопад! То задрипана стоїть

Я под дождем иду по улице босая, Прости, мне кажется, что я тебя бросаю. Ла-ла-ла. В Москве жара, а ты одет не по погоде, Тебе домой пора ведь ты уже не в моде. Ла-ла-ла. Припев. На бульварах