Ми Є Так
Гетьман забувся у сні у козацькому курені.
Варта поснула вночі - сплять козаки.
А чи ми насправді дурні, а чи кимось обдурені?
А, може, заміцно спимо, бо ми є такі, бо ми є такі...
Наш кошовий отаман вчора був нами обраний
І всі ми за славу його поклали кістки.
І тими кістками Майдан триста років як вдобрений...
Та ми забули про це, бо ми є такі, бо ми є такі...
Ні, ми не були дурні у підпанщину руськую!
Це душі скалічили нам більшовики.
Ми вкрилися шаром брехні, як риб’ячою лускою
І брешемо самі собі, бо ми є такі, бо ми є такі..
І як нас назвати людьми і як нас пробачити?!
Ми Україну свою розтягли на шматки.
І тільки й навчилися ми, що красти й пиячити.
І хто нас пробачить за те, що ми є такі? Що ми є такі...
Каже в розмові сусід, що не піде на вибори.
Хата у нього нова, грошей пачки...
І знову москаль або жид нашу долю нам вибере...
І житиме сам замість нас, бо ми є такі, бо ми є такі...
Де ж ми тепер ідемо, як не бачимо обрію?
А! Підем, куди поведуть новітні панки...
І знову на шию ярмо, а чи відразу на добриво.
Та ми з вами згідні й на це, бо ми є такі, бо ми є такі...
Гетьман забувся у сні у козацькому курені.
Варта поснула вночі - сплять козаки.
А чи ми насправді дурні, а чи ще будем обдурені?
Та, мабуть, заміцно спимо, бо ми є такі, бо ми є такі...
Похожие новости.
Колискова
Спи моє миле дитятко, А я тобі розповім малятко Про те як лоскотно мені від дотику ніжних трав, Про те як печально мені, що рученьку ти зламав. Хай не сниться тобі потвора, не лякає
Beyond The Pale
Just lay it all down on me It’s getting harder for me to breathe Just want to know if it will be Just want to know if it is me And you know I’ve
Матінка Олександрія
Тут перший крок зробили ми, тут народились наші мрії Під небом ніжно-голубим, де полиновий вітер віє, Де степом в’ється Інгулець і жито в маках половіє, Стоїть, заквітчана в пісні, моя любов - Олександрія. Приспів: У
Клич Синів Перуна
Скажемо "ганьба" сволоті, що вкрала волю На шмат ковбаси промінявши свою долю Та ми зумієм прогнати цю дурну примару Здіймемо руки на славу денного сейтару Прокляття - у воїв хрести на грудях Нехай ватажки не
Лелека
Холодний вітер в очі мені, меланхолічно сяють міста вогні. Слова мов риби тихо сплять в глибині Я нерухомий мов постріл. А твої сльози – холодна роса, Байдуже дивляться униз в небеса. І жоден з нас