Ми Є Так

Гетьман забувся у сні у козацькому курені.
Варта поснула вночі - сплять козаки.
А чи ми насправді дурні, а чи кимось обдурені?
А, може, заміцно спимо, бо ми є такі, бо ми є такі...

Наш кошовий отаман вчора був нами обраний
І всі ми за славу його поклали кістки.
І тими кістками Майдан триста років як вдобрений...
Та ми забули про це, бо ми є такі, бо ми є такі...

Ні, ми не були дурні у підпанщину руськую!
Це душі скалічили нам більшовики.
Ми вкрилися шаром брехні, як риб’ячою лускою
І брешемо самі собі, бо ми є такі, бо ми є такі..

І як нас назвати людьми і як нас пробачити?!
Ми Україну свою розтягли на шматки.
І тільки й навчилися ми, що красти й пиячити.
І хто нас пробачить за те, що ми є такі? Що ми є такі...

Каже в розмові сусід, що не піде на вибори.
Хата у нього нова, грошей пачки...
І знову москаль або жид нашу долю нам вибере...
І житиме сам замість нас, бо ми є такі, бо ми є такі...

Де ж ми тепер ідемо, як не бачимо обрію?
А! Підем, куди поведуть новітні панки...
І знову на шию ярмо, а чи відразу на добриво.
Та ми з вами згідні й на це, бо ми є такі, бо ми є такі...

Гетьман забувся у сні у козацькому курені.
Варта поснула вночі - сплять козаки.
А чи ми насправді дурні, а чи ще будем обдурені?
Та, мабуть, заміцно спимо, бо ми є такі, бо ми є такі...

Похожие новости.

Доченька

У тебя для грусти нет причины, В зеркало так часто не глядись. Замирают вслед тебе мужчины, Если мне не веришь - оглянись. А ты опять вздыхаешь, Печаль в глазах тая, Какая ж ты смешная, Девочка моя. Как будто

I Never Loved A Man Before

Deep in the night When you think the world is fast asleep You come to me, take me where I wanna go Making promises I know you'll keep You're the first love in my

Даша

Кричал мне Леха: "Шухер, уходи дворами! Нас все покинули, нас кто-то расколол, И наша хата вся полным - полна ментами, И их начальничек крапает протокол". А я бежал, от ужаса немея, И слышал топот легошея

Дела

Дела! Меня замучили дела — каждый день, каждый день, каждый день. Дотла Сгорели песни и стихи — дребедень, дребедень, дребедень! Весь год жила-была и вдруг взяла собрала и ушла. И вот — такие грустные дела у меня... Теперь Хоть

L’amour N’est Rien

Obs?d?e du pire Et pas tr?s prolixe Mes moindres soupirs Se m?taphysiquent... J'ai dans mon ciel Des tonnes de c?lestes M'accroche aux ailes... Et tombe l'ange Gabriel! Obs?d?e du pire Un peu trop physique... L'envie de fr?mir Est pharaonique ! ...Fi de