Душа І Тіло
Мене звуть Тризубий Стас.
Маю тіло й душу.
Тим не менше, я всіх вас
попередить мушу:
що душа ще молода -
бачите, як співає!
А от з тілом вже біда,
І іншого немає.
Вже поскрипує кардан,
щось в моторі стука,
підтікає часом кран,
карбюратор хрюка...
Правда, з ніг ще не паду
(як притулить до стінки),
але як наліво йду -
вже трусяться колінки...
Лікар каже: Пане Стас!
В вас гастрит хронічний.
Та загальний стан у вас
ще не катастрофічний.
Як горілку не вживать,
І кинути палити,
то ще років 25
можете прожити!
А дієта в вас така:
вам не можна солі,
цукру, перцю, часинка,
моркви та квасолі.
Молоко лишень квасне,
а бульба лиш варена...
І взагалі, усе пісне,
а решта - внутривенно!
Щодо інших заборон
(щоб не було стресу), -
вам не можна телефон,
телевізор, пресу.
Не сміятись, не співать,
рот не роззявляти
, як надворі мінус п’ять,
не виходить з хати!
А що стосується жінок -
не ковтайте слину.
Щоб не було і думок,
навіть про дружину.
Треба зважити на вік,
лікувати шлунок...
Ну... Хіба що через рік -
пробний поцілунок!
Як я вислухав те все
щодо свого тіла -
чую, десь мене несе,
ніби ззаду крила!
То, мабуть, моя душа
вже до раю прагне...
І лиш за вухами лапша
ще на землю тягне!
І тому я тіло в морг
не спішу здавати.
Ще до вас я маю борг -
пісню заспівати.
І хай тоді душа моя
десь пропаде з часом -
вже не Стасом буду я,
а іконостасом!
Похожие новости.
Музыка Рок
День назад над серым городом грязь и смок, Опускаясь вместе с холодом на песок, Поезда уходят с грохотом в пустоту, Оставляя невесёлую суету. Хоть не верю я в гадания по руке, Эти мысли, эти страхи
На Меж
Я лиш прошу тебе незабуті слова Що тобі говорив у полоні тепла Та тепер вже нема нас у цій суєті Залишилась одна ти на грішній землі Ти як вітер легкий забираєш в полон Залишаєш свій
Play Dead
Darling stop confusing me With your wishful thinking Hopeful embraces Don't you understand? I have to go through this I belong to here where No-one cares and no-one loves No light no air to live in A place
Петербургский Дождь
Дождь. Над Невой туман. Львы намочили гривы. Только портовый кран нам разгружает сливы. Мне не нужна Москва, мне не нужна Одесса. Видеть бы мне дома в белых ночей завесе! Дождь намочил асфальт, дождь прыгает
Небо В Синіх Зірках
Небо в синіх зірках серед білого дня І ніхто не чекав вогняного коня. З полинових степів через кілька століть Налетів, захропів і, як фатум, стоїть. Приспів: Вірний мій, рідний мій, коню мій вогняний Ми на святі